План методичного об’єднання  

вчителів початкових класів

на 2016-2017

Засідання 1.Серпень (28.08.2016 року)

1.     Аналіз роботи МО вчителів початкових класів за попередній 2015-2016 навчальний рік (Керівник МО).

2.     Обговорення та затвердження плану роботи МО на наступний 2016-2017 навчальний рік (Керівник МО).

3.     Опрацювання інструктивно-методичних листів щодо організації навчально-виховного процесу у початкових класах загальноосвітніх навчальних закладів у 2016-2017 навчальному  році (Члени МО).

4.     Опрацювання вимог щодо ведення класного журналу у 1 -4 –х класах загальноосвітніх навчальних закладів(Керівник, члени МО).

5.     Проект «Концепція початкової освіти».

6.     Опрацювання рішення Колегії МОН від 4 серпня 2016 року «Опис ключових змін в оновлених програмах початкової школи».

7.     Опрацювання  листа МОН України від 17.08.2016 №1/9-437 та наказу МОН від 19.08.2016 №1009 «Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 21.08.2013 №1222» «Ключові тези орієнтовних вимог до оцінювання навчальних досягнень учнів 1-4 класів та методичних рекомендацій до оновлених програм початкової школи (1-4 кл.)»

8.     Розподіл доручень між членами МО.

Домашнє завдання:

1. Опрацювати статті із фахових журналів, газет, присвячених темі «Сучасний урок»

2. Опрацювати дидактичні особливості інтегрованих уроків (Савченко О.Я. Дидактика початкової освіти: ( підручн. – К.: Грамота, 2012. – 504 с.)

3. Ознайомитися з методичними рекомендаціями, наявними у методичному кабінеті (опрацювання  питань самоаналізу уроку, вимог до сучасного уроку тощо).

Засідання 2. Жовтень(30.10.2016р.)

(засідання-практикум)

1.     Урок – форма підвищення методичної майстерності. Вимоги до сучасного уроку. Підготовка вчителя до сучасного уроку. (Керівник МО)

2.     Типи сучасного уроку. (Члени МО).

3.     Нестандартні уроки – шлях розвитку творчих здібностей школярів. Сучасний урок у початковій школі у світлі ідей Ш.О.Амонашвілі, О.А.Захаренка.

4.     Обговорення відвіданих уроків читання, образотворчого мистецтва, математики. Мета відвідування, нестандартні форми проведення уроків, що сприяють підвищенню результативності навчально-виховного процесу. (Члени МО)

5.     Практична робота в групах. (Члени МО)

6.     Огляд новинок фахових видань. (Керівник , члени МО).

7.     Участь учнів початкових класів у конкурсі знавців української мови ім.П.Яцика.

8.     Обговорення та участь у підготовці матеріалів на районну виставку педагогічної майстерності.

Домашнє завдання:

1.     Ефективні прийоми роботи щодо формування обчислювальних навичок молодших школярів.

2.     Підготувати огляд фахових видань, систематизувати матеріали з проблеми дитячої обдарованості.

3.     Підготувати творчий звіт учителям, які атестуються.

Засідання 3. Січень( 08.01.2017р.)

(дискусія)

1.     Звіт про проходження курсової перепідготовки.

2.     Обчислювальні навички як складова предметно-математичної компетентності молодшого школяра. Ефективні прийоми формування обчислювальних навичок ( з досвіду роботи).(ПІБ учителя, досвід якого вивчається у школі).

3.     Типові помилки при обчисленнях і методика роботи над ними.

4.     Раціональні способи усних обчислень . Практична робота. (Члени МО)

5.    Обговорення відкритих уроків з математики (у 4 класі), з української мови (у 1 класі). (Члени МО)

6.     Огляд  фахових видань. (Керівник , члени МО).

Домашнє завдання:

1.     Типи орфографічних помилок і шляхи їх усунення.

2.     Вправи  для формування орфографічних навичок молодших школярів.

3.     Розвиток мовленнєвих здібностей учнів.

4.     Підготувати огляд фахових видань.

Засідання 4. Березень(27.03.2017р.)

(бесіда за круглим столом)

1.     Проблема орфографічної грамотності молодших школярів, особливості її формування.

2.     Види орфографічних вправ, методика їх виконання на уроках рідної мови.

3.      Типи орфографічних помилок і шляхи їх усунення.

4.     Майстер-клас. Формування комунікативно- функціональної компетенції молодших школярів на основі говоріння як виду мовленнєвої діяльності. (ПІБ учителя, досвід якого вивчається у школі, члени МО)

5.     Огляд новинок фахових видань. (Керівник , члени МО).

Домашнє завдання:

1.     Опрацювати матеріали щодо здоров’язбережувальних технологій та створення здоров’язбережувального середовища на уроках.

2.     Опрацювати матеріали щодо проведення ДПА у 4-х класах.

3.     Прозвітувати про проведення контрольних робіт за рік.

                                                                                                Засідання 5. Травень(22.05.2017р.)

(інструктивно-методична нарада)

1.     Формування у дітей здорового способу життя. Здоров’язбережувальні технології як необхідна умова успішного навчання школярів.(З досвіду роботи)

2.     Практична робота. Створення здров’язбережувального середовища школяра під час уроків.

3.     Результати проведення ДПА.

4.      Підсумки роботи МО. Анкетування. Діагностування. Визначення завдань на наступний навчальний рік. (Керівник МО)

Домашнє завдання:

1.     Створити методичний кейс з накопиченням матеріалів щодо впровадження здоров’язбережувальних технологій та особистісно орієнтованого навчання.

2.     Продовжити роботу щодо створення навчально-матеріальної бази класних кімнат відповідно до нового Державного стандарту початкової загальної освіти. 

Миролюбненська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Журнал

планування та обліку

проведення методичного

об’єднання вчителів

 початкових класів

2016-2017 н.р.

Керівник методоб’єднання: Яневич Т.А.

Список вчителів

методичного об’єднання

1.   Валащук Надія Семенівна

2.   Федчук Марія Анатоліївна

3.   Черниш Раїса Іванівна

4.   Краснолуцька Людмила Василівна

5.   Яневич Тамара Анатоліївна

6.   Ковальчук Наталія Олексіївна

План атестації та курсової перепідготовки

І. Вступ. Аналіз методичної роботи за попередній 2015-2016 навчальний рік.

     В МО вчителів початкових класів входить 9 чоловік.

За рік було проведено 6 засідань.  Перше засідання було проведено 28.08.2015 року у формі інструктивно-методичної наради. На ньому розглядалися такі питання:

1.     Аналіз роботи МО вчителів початкових класів за попередній 2014-2015 н.р.

2.     Обговорення і затвердження плану роботи МО на наступний 2015-2016 н.р.

3.     Опрацювання інструктивно-методичних матеріалів.

4.     Системний  і компетентнісний підхід до впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти.

5.     Особливості організації навчально-виховного процесу в 2015-2016 н.р. у загальноосвітніх навчальних закладах (Методичні рекомендації).

6.     Обговорення та затвердження плану проведення тижня початкової школи.

7.     Контроль та оцінювання учнів початкових класів.

8.     Діагностування «професійного вигорання» вчителя початкової школи.

9. Реферат на тему «Молодший школяр у вікових закономірностях».

  Друге засідання відбулося 30.10.2015 року у формі дискусії. На ньому розглядалися питання:

1.     Формування банку творчо обдарованих дітей.

2.     Методичні рекомендації щодо профілактики дитячого дорожно-транспортного травматизму.

3.     Участь учнів початкових класів у конкурсі знавців української мови ім.П.Яцика.

4.     Обговорення та участь у підготовці матеріалів на районну виставку педагогічної майстерності.

5.     Функціонування освітнього округу на засадах інтеграції як умова розвитку освіти в сільській місцевості.

6.     Урок математики у початковій школі: мета, завдання, структура.

7.     Сучасний урок української мови:  компетентнісно орієнтовані цілі та структура.

8.  Формування комунікативної компетентності молодших школярів.

 Третє засідання відбулося 25.12.2015 року у формі педагогічних читань. Розглядалися такі питання:

1.     Культура професійного мовлення педагога.

2.     Типи і структура уроків навчання грамоти (читання).

3.     Когнітивно-духовний діалог вчителя та молодшого школяра: інтереси, асоціації, досвід.

4.     Розвиток каліграфічних навичок шляхом використання різноманітних художніх технік.

5.     Творча реалізація гуманістичних ідей В.О.Сухомлинського у системі виховної роботи вчителя.

6.     Агресивна поведінка дитини.

7.     Формування у молодших школярів умінь самоконтролю і самооцінки.

          Четверте засідання  проходило 23.01.16р.  у формі засідання-практикуму.

           На      ньому розглядалися такі питання:

1.     Звіт про проходження курсової перепідготовки.

2.     Використання діагностичних методик педагогами початкової школи.

3.     Розвиток літературної творчості молодших школярів на уроках літературного читання.

4.     Формування у молодших школярів загально навчальних комунікативних умінь і навичок.

5.     Впровадження нетрадиційних методик навчання української мови в початкових класах («Кейс» і «Портфоліо»).

       6.   Формування у школярів креативної компетентності на уроках       математики.

П'ятим засіданням була бесіда за круглим столом 27.03.2016р., в ході якої обговорювалися питання:

1.     Засади релігійного виховання учнів початкових класів.

2.     Діагностичне вивчення типології особистості педагога за допомогою психометричного тестування.

3.     Заслуховування звітів про самоосвіту.

4.     Розгляд та обговорення досвіду вчителів, які атестуються.

5.     Підсумки атестації вчителів.

15.05.2016р.відбулося позачергове засідання на тему «Обговорення проекту Положення про з’єднаний клас (клас-комплект) початкової школи у філії опорного закладу, розроблений Міністерством  освіти і науки України.

   Шосте засідання відбулося 22.05.2016р.у формі інструктивно-методичної наради. На ньому було розглянуто такі питання:

1.     День відкритих дверей: «Чого і як учитися» (відкритиі уроки для батьків).

2.     Діагностичне тестування професійного та особистісного становлення вчителя початкової школи.

3.     Державна підсумкова атестація в 4 класі.

4.     Огляд виставки кращих зошитів, малюнків учнів початкових класів.

5.     Звіт про впровадження передового педагогічного досвіду.

6.     Підсумки роботи МО за 2015-2016 н.р.

7.     Діагностування для визначення тематики занять на наступний 2016-2017 н.р..

  МО працює над проблемою «Опанування нових освітніх технологій, творча діяльність вчителів початкової школи – шлях до успішного виконання завдань реформування освітньої системи».

  Вчителі початкових класів працюють з гуртками: «Ляльковий театр» (3 клас, Яневич Т.А.), «Умілі руки» (4 клас, Краснолуцька Л.В.), «Веселкова палітра» (1 клас, Валащук Н.С.), «Етикет» (2 клас, Федчук М.А.), «Робимо своїми руками» (Ковальчук Н.О.),  «Казкова торбинка»  ( 2 клас, Бартвіцька Н.К.), «Умілі руки» (4 клас, Нікітюк Т.І.), «Чарівні пальчики» ( 1 клас, Рапун К.В.).

   Кожен учитель працює над методичною та самоосвітньою проблемами.

   У 2015-2016 навчальному році проатестувалися 2 вчителя початкових класів. Це Ковальчук Н.О., якій присвоєно І категорію та Яневич Т.А. – вищу.

   Вчителями були проведені відкриті уроки та виховні заходи:

   Усі вчителі вивчають, узагальнюють та впроваджують передовий педагогічний досвід на своїх уроках. А саме:

1) Валащук Н.С. – Інтерактивні форми роботи на уроках української мови.

2) Федчук М.А. – Інтерактивні форми роботи на уроках української мови .

3) Яневич Т.А. –Використання інтерактивних технологій на уроках в початкових классах. Формування навичок швидкочитання І.Т.Федоренка.

4) Краснолуцька Л.В. – Інтерактивні технології на уроках в початкових классах.

5) Черниш Р.І. – Інтегровані уроки як специфічна форма організації навчання. Педагогіка В.Сухомлинського.

6) Бартвіцька Н.К. – Особистісно-орієнтоване навчання в початковій школі.

7) Нікітюк Т.І. -   Використання здоров’язбережувальних технологій на заняттях.

8) Ковальчук Н.О. – Розвивальне навчання ( Давидова – Ельконіна), Використання здоров’язбережувальних технологій на заняттях.

9) Рапун К.В. – Інтеграція уроків в початковій школі за методом В.Ф.Шаталова і Ф.М.Лисенкової.

      Голова МО                                            Яневич Т.А.

VII. Графік проведення відкритих уроків, виховних заходів

VIII. Вивчення, узагальнення та впровадження передового педагогічного досвіду

ІІІ. Заходи по підвищенню фахової майстерності педагогів

4.     Вивчати методичні рекомендації, що регламентують роботу початкової школи.

5.     Відвідувати обласні курси підвищення кваліфікації в ХОІППО.

6.     Ознайомлюватися з кращим педагогічним досвідом роботи творчих вчителів:

а) взаємовідвідування уроків;

б) ознайомлення і вивчення досвіду роботи вчителів, висвітленого на сторінках журналів «Початкова школа», «Розкажіть онуку» та ін..;

в) вивчити досвід вчителів Миролюбненської ЗОШ І-ІІІ ст. Яневич Т.А., Ковальчук Н.О.;

г) впроваджувати досвід роботи В.О.Сухомлинського, Ш.О.Амонашвілі, С.П.Логачевської, І.Т.Федоренка.

      4. Брати участь у шкільному методичному об’єднанні класних керівників та семінарі-практикумі вчителів початкових класів.

      5. Кожному вчителеві працювати над створенням індивідуальної системи роботи.

     6. Брати участь в роботі районного методичного обєднання вчителів початкових класів.

     7.  Заслухати творчі звіти вчителів початкових класів Яневич Т.А., Ковальчук Н.О..

      8. Прийняти участь у ярмарці педагогічних ідей « Освіта Старокостянтинівщини на шляхах реформування».

     9. Здійснювати самоосвітню діяльність для підвищення фахового рівня з питань дидактики початкового навчання, методики викладання предметів, запровадження різних інновацій під час планування та проведення уроків.

ВПРОВАДЖЕННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ЧИТАННЯ

Інтерактивне навчання — це специфічна форма організації діяльності, яка має на меті створити комфортні умови навчання, за яких кожний учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Інтерактивне навчання — .це певний різновид активного, який, проте, має свої закономірності та особливості. Навчальний процес завдяки вищезгаданій технології відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне групове, навчання у співпраці), коли учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’ єктами уроку.

Розробку елементів інтерактивного навчання ми можемо знайти у працях В.О.Сухомлинського, учи-телів-новаторів 70—80-х років (Ш.Амонашвілі, В.Шаталова, Є.Ільїна, С.Лисенкової та ін.), теорії розвивального навчання. У Західній Європі та СІЛА групові форми навчальної діяльності активно розвивалися і удосконалювалися. Наприкінці XX ст. інтерактивні технології набули поширення в теорії та практиці американської школи, де їх використовують при викладанні різних предметів від молодшого шкільного віку до старшого. Дослідження, проведені Національним тренінговим центром (СІЛА, штат Меріленд) у 1980-х роках, свідчать, що інтерактивне навчання уможливлює різке збільшення відсотка засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю, дії і практику.

Інтерактивні технології потребують певної зміни у житті всього класу, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога. Власний досвід переконує в тому, що починати необхідно з поступового використання технологій — і вчителеві та учням треба звикнути до них. Доцільно навіть створити цілісний план поступового впровадження інтер­активних технологій, краще старанно підготувати декілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені "ігри".

Спочатку проводжу з учнями особливе організаційне заняття і розробляю разом з ними правила роботи в класі. Налаштовую дітей на сумлінну підготовку до інтерактивних занять. Використовую спочатку прості інтерактивні технології: — роботу в парах; — роботу в малих групах; — “мозковий штурм» тощо.

Досвід подібної роботи показує, що такі заняття проходять цікаво, продуктивно, знімають закомплексованість в учнів з різним рівнем навчальних досягнень. Головне, що настає розвиток творчих здібностей учнів, пізнавальних інтересів, значно зростає ефективність уроків читання, у них виникає бажання читати художню, наукову літературу, дитячі газети і журнали. Використання інтерактивних технологій — не самоціль. Це лише засіб створення тієї атмосфери в класі, що найліпше сприяє співробітництву, порозумінню і доброзичливості, надає можливості дійсно реалізувати особистісно орієнтоване навчання. Для ефективного застосування інтерактивних технологій, зокрема, для того, щоб охопити увесь необхідний обсяг матеріалу й глибоко його вивчити, педагог повинен старанно планувати свою роботу: дати завдання учням для попередньої підготовки — прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання. Наводжу для прикладу урок читання у 4 класі. Вивчаючи тему "Ніколи не завдавай природі лиха" (М. Думич, Тніздо"), учні готували розповіді про лелек, енциклопедичні відомості про цих птахів, складали вірші, ребуси, кросворди, "заглянули" до народознавчих знань наших пращурів, робили малюнки... За виконання завдань діти бралися, враховуючи власні інтереси, індивідуально, в парах, у малих гру пах — по 3 учні. Отже, щоо зрозуміти авторський задум, учні здобули додаткові знання, виконали ряд творчих завдань, і їм легко було визначити головну думку твору. Організована таким чином робота над сприйманням художнього тексту веде до покращення навичок читання, викликає інтерес до цієї діяльності. Водночас розвиваються в учнів морально-естетичні відчуття, їхні творчі здібності. Адже навчання молодшого школяра має бути цікавим, радісним і одночасно забезпечувати глибоке засвоєння програмового матеріалу.

На одному занятті можна використовувати одну — дві інтерактивні вправи, а не цілий комплекс,. Дібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які дали б учням "ключ" до засвоєння теми. Під час цих вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони виконували його вдумливо, а не механічно або "граючись". Важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи.

Для здійснення контролю за ходом навчання на підставі інтерактивних технологій учитель має попередньо добре підготуватися:

— глибоко вивчити і обміркувати матеріал, у тому числі і додатковий: різноманітні тексти, приклади, ситуації, завдання для груп тощо;

— ретельно планувати й розробляти заняття, визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати питання і можливі відповіді, виробити критерії оцінювання ефективності заняття;

— заохочувати учнів до вивчення теми шляхом добору найцікавіших випадків, проблем;

— оголошувати очікувані результати (мету) заняття і критерії оцінювання роботи учнів; — передбачати різноманітні методи привернення уваги учнів, налаштувати їх до занять, підтримувати дисципліну, необхідну для нормальної роботи; цьому, зокрема, можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, розподіл ролей у групах тощо.

Використання інтерактивних методів навчання веде до фахового зростання самого вчителя. Варто зробити перший крок, і після декількох старанно підготовлених уроків учитель зможе відчути, як змінилося ставлення до нього учнів, сама атмосфера в класі, що послужить додатковим стимулом роботи за інтерактивними технологіями.

Серед інтерактивних методів навчання віддаю перевагу побудові "асоціативного куща", читанню із зупинками, грі "так — ні".

Зупинимося на методі, який має назву "Побудова асоціативного куща". Фактично вчитель визначає тему одним словом, а учні згадують все, що виникає в пам'яті стосовно цього слова.

Спочатку виникають^найстійкіші асоціації, потім другорядні. Вчитель фіксує відповіді у вигляді своєрідного "куща", який поступово "розростається". Цей метод універсальний на всіх етапах уроку, зокрема під час активізації, в основній частині, як засіб перевірки знань.

Інформаційна група

1. Інформаційна група дає відомості різних назв птаха, беручи інформацію з тематичного словника.

2. Фольклорна група підготувала розповіді з народознавства, зокрема легенду про те, як чоловік став буслом.

3. Художники намалювали цього птаха на оселі господаря.

4. Літературознавці підготували відомості з додаткової літератури, в якій розповідається про лелек.

5. Читці — вміння виразно читати вірші про лелек.

6. Екологи — Закон з Конституції України (ст. 66) про охорону природи та занесення цього птаха до Червоної книги України.

7. Аналітики підсумовують сказане, роблять висновки про ставлення людей до цього птаха.

8. Секретар фіксує найцікавіші думки.

Отже, на дошці перед очима дітей виникає за їхніми відповідями цікавий "кущ", на "гілках" якого знаходяться відомості про птаха.

Таким чином, навчання молодших школярів стає цікавим, радісним, водночас створюються умови для бажання читати, самостійно поповнювати свої знання, пробуджується емоційне задоволення, радість від отриманих знань і самого процесу їх засвоєння.

Використання методу "асоціативного куща" будується на груповій (кооперативній) формі навчального процесу.

Групова форма навчальної діяльності виникла як альтернатива існуючим традиційним формам навчання. В її основу покладено ідеї Ж. Ж.Руссо, И.Г.Пес-талоцці, Дж.Дьюї про вільний розвиток і виховання дитини. Всі недоліки фронтальної та індивідуальної діяльності вдало компенсує групова.

Кооперативна (групова) навчальна діяльність — це модель організації навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою.

У вищезгаданій навчальній діяльності впроваджую на уроках читання: роботу в парах ("Обличчям до обличчя"); "один — удвох — усі разом , "думати, працювати в парі, обмінюватись думками"; ротаційні (змінювані) трійки; "два — чотири — усі разом"; карусель роботу в малих групах.

Методику застосування групової форми навчання молодших школярів впроваджую поетапно.

І етап — привчаю дітей співпрацювати у фронтальній навчальній діяльності з використанням таких прийомів:

а) для оцінювання своєї відповіді учень сам призначає "вчителя";

б)у випадку виникнення труднощів під час відповіді, учень сам викликає собі помічника;

в)вводяться прийоми безсловесного спілкування:

·         позначки "+" — згоден;"-" — не згоден;"!" — хочу додати,"?" — не зрозумів; використовуються жести, міміка;

·         використовуються дидактичні ігри? які розвивають уміння слухати одне одного;

ґ) після кожної групової роботи обов’язково обговорювати з учнями успіхи виконаної діяльності.

Коли учні засвоїли прийоми та правила колективної співпраці, тоді вони готові працювати у складі малої групи.

II етап — переходити до систематичного використовування на уроці педагогічних прийомів, які наочно і практично переконують у важливості кооперації людей для досягнення ними найкращого результату:

— залучення батьків учнів для наведення яскравих життєвих прикладів;

— аналіз успішно проведених конкурсів, вікторин, учнівських свят і подорожей на уроці;

— використання завдань, які дають змогу учням на власному досвіді переконатися у користі їхньої спільної роботи.

Наприклад: клас поділити на дві частини, щоб одна група учнів працювала індивідуально, а друга — парами. Всім дітям запропонувати подібні завдання — розгадати літературний кросворд до оповідання, який склали інші учні. Діти, які працюють парами, мають виконати швидше і якісніше;

— поступове ускладнення змісту навчальних завдань, перехід від репродуктивних завдань до творчих,

проблемно-пошукових, бо групова робота найбільш ефективна тоді, коли навчальний матеріал поєднує відоме учням з невідомим, що заохочує дітей до взаємодії один з одним.

Отже, поступовість залучення молодших школярів до спільної діяльності в малих групах буде ефективною, якщо її організовувати систематично.

Часто активізувати учнів мені допомагає така форма, як "мозковий штурм" (як у фронтальній, так і в груповій роботі). Діти не бояться висловлюватися. Саме цю форму роботи використовую для узагальнення вивченого матеріалу, для актуалізації опорних знань під час підготовки до вивчення нової теми. Особливо цінним у роботі групи вважаю те, що учні мають можливість брати на себе різні ролі, а саме:

— партнерів, що вчаться співробітництва учасників, які шукають альтернативного вирішення проблеми;

— мислителів, що аналізують взаємозв'язки між явищами;

— співрозмовників, які вміють активно слухати, підтримувати розмову; досягати згоди, домовлятися;

—експертів, що аналізують проблему;

—друзів, які піклуються один про одного, допомагають, довіряють.

На уроках читання обговорюємо з дітьми кожен текст. Діти вчаться робити висновки, мотивувати їх, прислухатися до думки інших, вести дискусію. їхні висновки, зауваження, припущення, а іноді і помилки вражають своєю зрілістю. . Щоб вести дискусію, висловлювати думки, школярам мало працювати з даним текстом підручника. Тому мої учні читають художні книжки, журнали, газети, енциклопедичну літературу і багато іншого. Таким чином я одночасно розв'язую і проблему покращення навичок читання, і всіх його складових. У деяких учнів темп читання за норми 70—80 слів за хвилину на кінець І семестру досягає до 120—130—140 слів за 1 хв. Вважаю, що вчитель має виховувати в дітей такі риси, які будуть необхідні майбутньому демократичному суспільству: вміння самостійно і критично мислити, бути творчими, вміти окреслювати проблеми і вирішувати їх.

Майстерність навчання вчителя полягає в тому, щоб розкрити сили і можливості кожної дитини, в умінні дати "відчути їй радість успіху в розумовій праці" (Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. Вибрані твори. -К., 1977.-Т. З,-С. 21).

Як цінний дороговказ у своїй роботі, використовую практичні здобутки В.О.Сухомлинського у галузі розумового виховання учнів, який прагнув, щоб початкова школа стала школою мислення, фундаментом творчих розумових сил учнів. Щоб дитина в початковій школі була передусім думаючою, активним здобувачем знань, допитливим шукачем істини, мандрівником у світі пізнання.

Інтерактивне навчання – це специфічна форма організації діяльності, якамає на меті створити комфортні умови навчання, за яких кожний ученьвідчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Інтерактивне навчання — це певний різновид активного навчання, який,проте, має свої закономірності та особливості. Навчальний процес завдякитаким технологіям відбувається за умов постійної, активної взаємодіївсіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, коли учень і вчитель єрівноправними, рівнозначними суб’єктами уроку. Використання інтерактивних методик у процесі вивчення казки на урокахчитання у початкових класах у порівнянні з традиційними методиками маєнизку переваг, а саме: навчальний процес відбувається за умовипостійної, активної взаємодії всіх учнів; за однаковий проміжок часузбільшується обсяг виконаної роботи; збільшується результативність узасвоєнні знань і формуванні умінь; у дітей формується вмінняспівпрацювати; формуються мотиви навчання, розвиваються гуманні стосункиміж дітьми.  Інтерактивні технології потребують певної зміни у житті всього класу, атакож значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога.Починати необхідно з поступового використання технологій – і вчителеві,й учням треба до них звикнути. Спочатку проводиться з учнями особливеорганізаційне заняття і розробляються разом з ними правила роботи укласі. Діти налаштовуються на сумлінну підготовку до інтерактивнихзанять. Використовуються спочатку прості інтерактивні технології: роботув парах; роботу в малих групах; «мозковий штурм» тощо. тексту веде до покращення навичок читання, викликає інтерес до цієїдіяльності. Водночас розвиваються в учнів морально-естетичні відчуття,їхні творчі здібності. Адже навчання молодшого школяра має бути цікавим,радісним і одночасно забезпечувати глибоке засвоєння програмовогоматеріалу. На одному занятті можна використовувати одну-дві інтерактивні вправи, ане цілий комплекс, добрати для уроку необхідно такі інтерактивні вправи,які дали б учням «ключ» до засвоєння теми. Під час виконання цих вправнеобхідно дати учням час подумати над завданням, щоб вони виконувалийого вдумливо, а не механічно або «граючись». Важливо провести спокійнеглибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи. Для здійснення контролю за ходом навчання на підставі інтерактивнихтехнологій учитель має попередньо добре підготуватися: глибоко вивчити іобміркувати матеріал, у тому числі і додатковий: різноманітні тексти,приклади, ситуації, завдання для груп тощо; ретельно планувати йрозробляти заняття, визначити хронометраж, ролі учасників, підготуватипитання і можливі відповіді, виробити критерії оцінювання ефективностізаняття; заохочувати учнів до вивчення теми шляхом добору найцікавішихвипадків, проблем; оголошувати очікувані результати (мету) заняття ікритерії оцінювання роботи учнів; передбачати різноманітні методипривернення уваги учнів, налаштувати їх до занять, підтримуватиштувати їх до занять, підтримуватидисципліну, необхідну для нормальної роботи. Цьому, зокрема, можутьсприяти різноманітні вправи-розминки, розподіл ролей у групах тощо. Використання інтерактивних методів навчанні веде до фахового зростаннясамого вчителя. Варто зробити перший крок, і після декількох стараннопідготовлених уроків учитель зможе відчути, як змінилося ставлення донього учнів, сама атмосфера класі, що послужить додатковим стимуломроботи з інтерактивними технологіями.

Опрацювання та застосування педагогічних інноваційних

технологій в початковій школі

Суспільна потреба у школах нового покоління вимагає особливої уваги до інноваційних процесів, до того, що заважає і що сприяє створенню та поширенню педагогічних новацій. Сьогоднішня психолого-педагогічна наука вважає, що нове у педагогіці – це не лише ідеї, підходи, методи, технології, які ще не використовувались, а й той комплекс елементів або окремі елементи педагогічного процесу, які дають змогу ефективно вирішувати завдання розвитку і саморозвитку творчої особистості.                                          Однією з особливостей сучасної системи освіти є співіснування двох стратегій організації навчання – традиційної та інноваційної.                                 Сучасна система навчання об’єктивно зумовлює переведення освітнього процесу на технологічний рівень. При цьому можна і слід використовувати особистісно-зорієнтовані інноваційні педагогічні технології. Ефективність їх використання значною мірою залежить від того, як реалізується творчий потенціал особистості учня. Тому мають змінитися пріоритети в діяльності вчителя. Це зумовлює  появу освітніх інновацій, покликаних істотно змінити освітній процес. Нині існує безліч педагогічних технологій. Але я зупинюся на тих, які найпоширеніші в роботі нашої школи: - нестандартні уроки, - інтерактивні технології, - проектні технології, - комп’ютерно-інформаційні технології. Актуалізація проблеми нестандартних уроків та їхнього впливу на всебічний розвиток дитини пов’язана насамперед із загальновизнаним фактом низького рівня об’єктивної та суб’єктивної готовності дітей до життя за межами школи. Найчастіше у своїй практиці вчителі використовують: урок-лекцію, урок-захисту ідей, урок-експедицію чи подорож, семінари, аукціони, прес-конференції, диспути.  Ознаками таких уроків є відсутність послідовності елементів уроку, передбаченої загальноприйнятою типологією уроків; колективні способи роботи; цікавість до навчального матеріалу; значна творча складова; активізація пізнавальної діяльності; партнерські взаємини; зміна ролі вчителя; нестандартні підходи до оцінювання. Проведенню нестандартних уроків передує велика клопітка робота, адже сам урок є результатом навчальної діяльності, яка відбувалася на стадії підготовки до нього (написання рефератів, опрацювання додаткової літератури, вивчення історичних матеріалів, проведення дослідів, збору інформації, підготовка презентацій). Нинішні педагогічні інновації пов’язані із застосуванням інтерактивних методів навчання. Суть інтерактивних технологій у тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Вони найбільше відповідають особистісно-зорієнтованому підходу в навчально-виховному процесі. Адже під час їх застосування моделюють реальні життєві ситуації, пропонують проблеми для спільного розв’язання, застосовують рольові ігри. Ефективність інтерактивних технологій залежить від уміння вчителя давати завдання учням для попередньої підготовки, підбирати до уроку такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до освоєння теми, на одному занятті використовувати одну-дві інтерактивні вправи, здійснювати спокійне  глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу й на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі. Досвід підказує, що фронтальні методи роботи, які створюють ілюзію активності, поступаються місцем груповій, парній чи індивідуальній роботі, оскільки така співпраця у навчанні виховує у школярів повагу до інших, уміння дати оцінку роботи інших або висловити з цього приводу критичні зауваження, змінити свою думку у разі переконливих аргументів інших учасників спільної роботи, а це можливо при використанні інноваційних технологій. Варто не забувати, що вчити всіх однаково не можна і тому диференціація є одним із головних шляхів розв’язання цього завдання. Диференціація належить до інтерактивного навчання (практика через дію, навчання інших, негайне творче застосування набутих знань). Як писав В. О. Сухомлинський «До кожного учня необхідно підійти, побачити його труднощі, кожному необхідно запропонувати тільки йому призначене завдання». Визначаючи шлях і прийоми диференціації навчальної діяльності школярів вчителі дотримуються певних умов, що сприяють ефективності використання індивідуальних, групових, колективних форм роботи на уроці:  

1. Матеріал диференціювати за ступенем складності, за мірою самостійності, за обсягом роботи.

2. Варто об’єднувати дітей у групи довільно, групи не мають бути постійними. Слід давати дітям самим обирати собі посильний вид роботи.

3. Використовувати диференційовані завдання систематично, майже на кожному уроці, уникаючи стандарту.

4.  Диференціація має проходити через різні етапи уроку.

5. Диференціацію бажано як найширше застосовувати під час фронтальної роботи, коли учні розв’язують загальні навчальні завдання.

6. Процес засвоєння слід супроводжувати постійним контролем якості знань, умінь, навичок через самоперевірку, взаємодопомогу з наступною взає-       мооцінкою, самооцінкою.

У своїй роботі педагоги застосовують і технологію «Розвиток критичного мислення». Вона допомагає готувати дітей нового покоління, які вміють розмірковувати, спілкуватися, чути та слухати інших. В її основу покладено ідеї Ж. Піаже та Л. Виготського щодо творчого співробітництва вчителя і учня. При запровадженні цієї технології, знання учнів засвоюється набагато краще, адже інтерактивні методики розраховані не на запам’ятовування, а на вдумливий, творчий процес пізнання світу та пошуку її вирішень. Для впровадження цієї технології не потрібно ніяких додаткових умов, що створюються у школах спеціально для опанування новітніх технологій. Єдина необхідна умова для роботи за цією технологією – це бажання вчителя працювати творчо, по-сучасному, що сприяє досягненню найбільш позитивних результатів складного процесу навчання. Добре зарекомендували себе такі методики та прийоми роботи з розвитку критичного мислення як «Мозкова атака», «Система позначок. Поміч», метод «Вільне письмо», методика «Гронування», «Сенкан», «Кубування», «Кероване читання з передбаченням», методика «Передбачення».  Наші вчителі найчастіше використовують роботу в парах, в групах, карусель, розігрування ситуацій за ролями, мікрофон, незакінчене речення, мозковий штурм, дерево рішень, займи позицію, дебати. Невід’ємною складовою інтерактивних технологій є застосування комунікативних вправ, які виконують декілька функцій:

1.   Навчальну -  розвиток уміння сприймати інформацію різної модельності.

2.   Релаксаційну -  усунення емоційного напруження, створення сприятливої атмосфери на заняттях.

3.  Розвивальну -  гармонійний розвиток особистісних якостей для активізації резервних можливостей.

4.  Виховну – психотренінг і психокорекція поведінки в ігрових моделях життєвих ситуацій.                                                                                     

Комунікативна діяльність допомагає зробити клас інтерактивною групою, де учні почуваються впевнено, висловлюючи свої погляди та думки, а також заохочують товаришів робити те саме. В результаті створюється стимулююча, творча атмосфера. Багато видів діяльності можна використовувати на етапах актуалізації, рефлексії, підбиття підсумків, а також як розминку або під час ранкової зустрічі. Комунікативні вправи створюють мотивацію пізнання самих себе, іншої людини, пізнання самих себе через емоції. Вчать розуміти свій емоційний стан виражати свої почуття і розпізнавати почуття інших людей через міміку, жести, виразні рухи, інтонацію. Вони дають змогу учням висловити свої труднощі, а учителю зрозуміти, які труднощі є у дітей. Вчитель стає активним учасником (не спостерігачем). Це сприяє покращенню взаємостосунків, зняттю напруги, невимушеності поведінки.  Учні полюбляють такі вправи «Уяви себе», «Зазирни у дзеркало», «Додай речення», «Добре-погано», «Піднятий настрій», вітання «Знайомство», «Що тобі скаже лялька?», «Тематичне інтерв’ю», «Тренуємо емоції», «Скарбничка труднощів», «Насос і м’яч», «Скажи ведмедику добрі слова», «Комплімент».                                  Виходячи з вищезазначеного, на практиці необхідно використовувати інтерактивні форми в цілому, або ж взявши елементи, які більш доцільні до певного класу. Саме інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення; формувати критичне мислення; виявляти і реалізовувати індивідуальні можливості. При цьому навчально-виховний процес організовується так, що учні шукають зв’язок між новими та вже отриманими знаннями; приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити «відкриття», формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів; навчаються співробітництву.                                                     Проектній технології в даний час відводиться чи не найбільше уваги. Суть її – стимулювати інтерес учнів до певних проблем, які передбачають володіння певною сумою знань через проектну діяльність, а саме розв’язання однієї або цілої низки проблем; показати практичне застосування надбаних знань – від теорії до практики.                                                                               Урок без інноваційних методів – це урок учорашнього дня. Відомо, що тільки творчий учитель може виховати творчу особистість. А виховати творчого вчителя і допомагають інноваційні форми і методи методичної роботи, які передбачають моделювання реальних педагогічних ситуацій, спільне розв’язання проблем на основі аналізу обставин; сприяють створенню атмосфери і співробітництва, взаємодії; допомагають учителю справжнім лідером дитячого колективу. Педагоги вчаться бути демократичними, активно спілкуватися з іншими, критично мислити, приймати  продумані рішення.                                                                                     На сучасному рівні розвитку цивілізації особливу роль відіграє інноваційний потенціал суспільства, що потребує людей, здатних системно й конструктивно мислити, швидко знаходити потрібну інформацію, приймати адекватні рішення, створювати принципово нові ідеї в різних галузях знання. А це у свою чергу формує соціальне замовлення на нові підходи в системі освіти, нове педагогічне мислення, нове ставлення педагога до своєї діяльності, результатом якої має бути виховання «інноваційної людини». Для цього в освітній сфері має панувати дух творчості, постійного пошуку, які є живильним середовищем для нових ідей, шукань, досягнень.                                 Динаміка сучасного розвитку цивілізації, прогнозування його перспектив наводять на висновки, що освітня система, навчальний заклад, педагогічний колектив, педагог, які ігноруватимуть у своїй діяльності інноваційний чинник, не лише відставатимуть від суспільних процесів, тенденцій, а й спричинятимуть формування особистості, покоління, заздалегідь запрограмованих на аутсайдерські (останні) інтелектуальні, духовні, соціальні позиції. Педагог із застарілими знаннями, байдужий до пізнання й використання у своїй діяльності нового формуватиме подібні комплекси й у своїх вихованців, з яких мало хто зможе стати успішною особистістю.                                                                                                              З розвитком цивілізації (продукуванням нових знань, створенням нових технологій, систем комунікацій, ускладненням соціальних зв´язків) постійно оновлюються вимоги до якості освіти, одним із найважливіших засобів забезпечення якої є інноваційність освітнього пошуку. Інноваційність розглядають не тільки як налаштованість на сприйняття, продукування й застосування нового, а насамперед як відкритість. Стосовно особистісного чинника педагогічної діяльності це означає:

          1)  відкритість учителя до діалогічної взаємодії з учнями, що передбачає рівність психологічних позицій обох сторін;                                             2)   відкритість культурі й суспільству, що виявляється у прагненні педагога змінити дійсність, дослідити проблеми та обрати оптимальні способи їх розв´язання;                                                                                          3)  відкритість свого «Я», власного внутрішнього світу, тобто організація такого педагогічного середовища, яке сприяло б формуванню і розвитку образу «Я».                                                                                               Інноваційність як принцип педагогіки забезпечує умови розвитку особистості, здійснення її права на індивідуальний творчий внесок, на особистісну ініціативу, на свободу саморозвитку.                                                         Основним завданням учителя початкових класів на нинішньому етапі розвитку суспільства є формування в учня певного набору компетенцій, здатності до саморозвитку. Основними принципами, що забезпечують виконання вказаних завдань з урахуванням запитів майбутнього, є: принцип цілісного розуміння світу, неперервності, варіативності, творчості, актуалізації суб’єктної позиції дитини. Актуальними стають проблеми розвитку інтуїтивного, образного мислення, комунікації, здатності творчо мислити Усе це потребує інноваційних форм, методів і технологій навчання, упровадження яких у навчальний процес варто починати ще з початкових класів.                                                                                                            Аналіз публікацій і власного досвіду дає підстави стверджувати, що ефективними в молодшій школі можуть бути технології: «Мозковий штурм», «Рольові ігри», а також проектні і технології навчання.                           Технологію «Мозковий штурм», наприклад, доцільно використовувати у невеликих за чисельністю класах, де дітей ділять на три групи: «генератори ідей», «аналітики», «відповідальні за рішення». Перші пропонують кілька різних ідей щодо виконання поставленого завдання, другі – аналізують і обговорюють запропоновані ідеї, треті –вибирають найбільш вдалу і правильну ідею. Перші дві групи вибираються довільно, наприклад 1-1 і 2-й ряд парт у класній кімнаті, але в третю групу варто, непомітно для інших, відібрати сильніших учнів. Така технологія може бути використана на уроках математики, праці, природознавства.                                                     Проектна технологія також передбачає прояв творчості під час виконання проекту. Ми пропонуємо застосовувати цю технологію у поєднанні з технологією навчання у співпраці, а тому практикуємо групові проекти для 3-4 учнів. Популярним у молодших школярів є створення ілюстрованої книжки до казки. Учні знаходять казку, разом розбивають її на фрагменти (ключові моменти), розподіляють порівну між собою і вдома виконують ілюстрації до вибраних фрагментів. У школі знову разом компонують «книжку», дотримуючись послідовності сюжету. Виконання такого проекту розвиває навички працювати в команді, почуття відповідальності за доручену справу.                                                         Ураховуючи власний досвід, слід сказати, що метод проектів при вмілому застосуванні досить ефективний у роботі з учнями початкових класів. Переваги технології «метод проектів»: розвиваються пізнавальні інтереси; використовуються різні форми роботи: дискусії, робота з літературою, збір емпіричної інформації і т.ін.; відбувається мотивування, з'являється задоволення від діяльності, учні бачать результат своєї праці; відсутній формалізм знань; у випадку використання групових проектів розвивається уміння співробітничати; встановлюється зв’язок з життєвим досвідом; розвивається уміння ставити мету і саморегуляція в діяльності.       Крім інноваційних технологій в початковій школі з кожним роком все ширше впроваджуються нетрадиційні форми навння. Аналіз педагогічної літератури дає можливість розглядати таку класифікацію нетрадиційних форм відповідно до способу взаємодії суб’єктів навчального процесу: уроки-мандрівки; віршовані (римовані) уроки; інтегровані уроки; уроки-теле- та радіопередачі; уроки-дискусії; уроки-змагання; уроки-дослідження; уроки-сюжетні замальовки. До нетрадиційних форм роботи на уроці можна віднести такі: урок «Що? Де? Коли?», урок типу «КВК», урок-вікторина, урок-аукціон, урок-екскурсія, урок-спостереження.            Технології навчання  у  грі, дискусії  сприяють  соціалізації учнів,  роз- витку  критичного мислення,  дають  змогувисловлювати  власну  позицію,    формують  уміння  відстоювати свою  думку  і чути  інших  учасників диску-сії.           Інновації можуть  бути  різними за  масштабом,  за потенціалом,  мо-жуть  належати до  різних  складових навчально-виховного процесу, але, на мій погляд вони можуть бути мотивовані  й орієнтовані на конкретного вчи- теля,  який працює   в конкретній  школі  з конкретними  учнями.                     Інноваційна діяльність є специфічною і досить складною, потребує особливих знань, навичок, здібностей. Впровадження інновацій неможливе без педагога-дослідника, який володіє системним мисленням, розвиненою здатністю до творчості, сформованою й усвідомленою готовністю до інновацій. Педагогів-новаторів такого типу називають педагогами інноваційного спрямування, їм властиві чітка мотивація інноваційної діяльності та викристалізувана інноваційна позиція, здатність не лише включатися в інноваційні процеси, але й бути їх ініціатором.                                     Завдяки старанням педагогів-новаторів нових орбіт сягало мистецтво навчання і виховання, їм належать різноманітні відкриття. На новаторську педагогічну практику зорієнтовано і немало представників науки, які свої авторські програми реалізують у закладах освіти не як експериментатори, а як учителі й вихователі. У новаторській педагогіці багатогранно втілена творча сутність навчально-виховного процесу. Якщо наукова педагогіка розвиває загальні закономірності і теоретичні проблеми виховання, то новаторська творить ефективні педагогічні технології.           Різноманітність та велика кількість сучасних інноваційних педагогічних технологій вимагає від учителя пильної уваги та відповідної підготовки до їх вибору та впровадження в навчально-виховний процес. Інноваційна діяльність передбачає у вчителя найвищого ступеня педагогічної творчості, оскільки суть такої діяльності передбачає оновлення педагогічного процесу, внесення прогресивного традиційну систему навчання й виховання.

Вироблення навичок читання

І. ВСТУП

    Читання – один з головних компонентів формування мовленнєвої діяльності молодших школярів.

   Навчальний предмет «Літературне читання» - багатофункціональний. У процесі його вивчення здійснюється мовленнєвий, літературний, інтелектуальний розвиток школярів, виховується дитяча особистість. Під час читання формуються морально-етичні ідеали дитини, її ставлення до навколишньої діяльності, збагачуються почуття, розвивається творча уява, задовольняються пізнавальні інтереси молодших школярів.

   Читання – один із основних засобів формування особистості, тому так важливо сформувати в початкових класах технічну сторону читання, вміння працювати з текстом.

   Читання – один з основних компонентів формування мовленнєвої діяльності школярів (слухання, мовлення, читання і письмо), що забезпечують розвиток комунікативних умінь і навичок. Мовленнєва діяльність не може бути повноцінною без оволодіння навичками читання. Тому відправним пунктом в організації роботи на уроці читання є розвиток техніки читання. Чим швидше сформується повноцінна навичка читання, тим успішніше учні володітимуть програмним матеріалом. Отже, читання – важливий навчальний предмет у початкових класах і одночасно – засіб навчання.

   Учитель початкових класів має володіти методикою організації навчально-виховного процесу на уроці читання, способами застосування пошукових і репродуктивних методів, формами стимулювання активності, організацією словесної творчості, творенням мовленнєвих ситуацій та розвитком узагальнених умінь зв’язного мовлення, системою контролю знань, умінь і навичок.

   Читання – важливий навчальний предмет і одночасно засіб навчання. Чим скоріше сформується навичка читання, тим успішніше учні оволодіватимуть програмним матеріалом.

ІІ.ОСНОВНА ЧАСТИНА

1. Читання- це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе.

В.О.Сухомлинський

  Навчитись уміння читати – головне завдання учнів початкової школи. Чим раніше дитина оволодіє технікою читання, тим легше їй вивчати всі інші предмети, передбачені програмою.

   Адже відомо, що неможливо добитися грамотного письма, якщо дитина не навчилася плавно читати і розуміти прочитане, немислимо навчитися розв’язувати задачі, оскільки, за умови поганого читання їхнього тексту, губляться логічні математичні залежності між величинами. Це стосується і вивчення інших предметів. Читати зі швидкістю дорослого учневі особливо необхідно тоді, коли він закінчує початкову школу і переходить у середні класи. Той навчальний мінімум, яким має оволодіти учень з історії, біології, літератури    та інших предметів у цих класах, вимагає, щоб діти добре вміли читати не лише вголос, але й мовчки, в темпі хоча б розмовної мови. Інакше виконання домашнього завдання через недосконалість техніки читання займатиме декілька годин, стане тяжким тягарем для учня, викличе негативні емоції, що може призвести до зворотнього, розуміється негативного, результату. Пропоную прослідкувати крок за кроком методику системи читання, якою я користуюся на своїх уроках.

   Перший крок – знайомство з буквами. Тут автоматизується дія ідентифікації звука і букви. Показуючи одночасно графічний символ і вимовляючи звук, я накладаю на букви не  тільки фонетику, але й певний мовномоторний акт, оскільки в шести-, семирічної дитини сформовані мовленнєві автоматизми – прихована артикуляція постійно супроводжує аудіювання. Адже її власне мовлення сформувалось на основі імітації мовлення дорослих і є похідним від розуміння мовлення інших.

   Цей етап не займає більш ніж 10 днів. При цьому весь буквенний матеріал я показую дітям водночас через кубики з алфавітом,ігри з буквами, пізнання букв, знаходження звуків у назвах предметів, складання слів із букв тощо.

   Третину часу на цьому етапі я витрачаю на читання вголос найбільш популярних дитячих творів.

   Початковий етап – єдиний у цій системі, де зміст відтворення не є основним предметом сприйняття, бо ще немає тексту, як такого. Але на наступному етапі осмислення тексту виступатиме на перший план.

   Другий крок – перехід до злиття букв і складів, будується аналогічно, але тут одночасне пред’явлення графічного і фонетичного матеріалу грає більш значущу роль у зв’язку з його  ускладненням. Єдиною довільною дією учнів у процесі роботи є ідентифікація графічного і фонетичного матеріалу, котрий я пред’являю одночасно в доступному темпі. Супроводжуючи рух вказівки за текстом власним голосним читанням, поступово підводжу дітей до того, що вони спроможні супроводжувати моє читання пальчиком по рядочку самостійно.

   Останні дії з’єднуються між собою довільними зв’язками: формується прямий зв'язок графічного образу і значення. Цей зв'язок автоматизується.

   Здійснюється ідентифікація букв і фонем, відбувається аудіювання – прихована артикуляція, і, безумовно, діти розуміють текст.

   Третій крок передбачає спеціальну підготовку зорового аналізатора. Ідентифікація  фонетичного і графічного матеріалу передається тим, що очі читаючого знаходяться в тому місці, котре в цю хвилину звучить із магнітофонної стрічки або з моїх слів. Пропоную дитині читати пошепки разом із диктором або зі мною.

   Спочатку діти зможуть проговорювати вголос разом зі мною лише закінчення слів.

   Четвертий крок: не тільки промовляти слова одночасно з диктором, а й випереджувати його; це можливо лише в тому випадку, коли очі учня забіжать наперед тексту, що звучить. Тут якраз виникає читання в елементарній формі – відтворення артикуляційної моделі слова на основі графічного образу.

   П’ятий крок:  оволодіння вокалізацією й умінням читати. Досягненням цього етапу є закріплення навичок голосного читання. Неможливість негайно перейти до вокалізації може створити для дитини ситуацію неуспіху, що нанесе шкоди бажанню читати. Щоб уникнути зазначених проблем, спочатку створюю установку на тиху вокалізацію, на шепіт. Прослуховую окремо кожного, заохочую найменше просування, особливо слідкую за невстигаючими учнями. До голосної вокалізації одночасно з диктором переходять поступово всі, але кожен у свій час, причому даний аспект читання не акцентується, на всіх етапах, починаючи з другого, основним було розуміння змісту тексту.

   Хочу звернути увагу на те, що слабкі учні не заважають рухатися вперед сильним, а сильні не створюють для слабких ситуацію неуспіху – всі дуже зайняті: цікавий сюжет, диктофон постійно підтримує ритм роботи, слабкі учні добре розуміють текст, що дозволяє їм брати активну участь у його обговоренні, успішно оцінювати зміст. У мене є час дійти до кожного.

   Шостий крок – удосконалення виразного читання, оволодіння інтонацією, емоційною експресією.

   Інтонація, культура читання закладалась і на попередніх етапах еталонним читанням диктора, однак лише тоді, коли швидкість звучання тексту наблизилась до 120-150 слів на хвилину, з’являється можливість спеціально зосередити увагу на цьому аспекті уміння читати. Змінюючи одне одного, діти читають уголос разом із диктором або зі мною по 2-3 хвилини, наслідуючи всі нюанси вимови.

   На цьому етапі, як правило, завершується формування мотиваційної основи читання. Складається вимога читати вголос тільки красиво, адже з практики уроків було виключено поскладове механічне читання. Тепер даю дітям завдання додому – прочитати той чи інший твір і розповісти однокласникам. На уроці я швиденько опитую, хто, на думку дітей, прочитав найцікавішу книжку, заохочую розповіді один одному.

   Прості питання щодо змісту прочитаного виключаються. З точки зору інформаційно-ціннісного підходу в навчанні перекази творів, які прочитані всіма учнями, не мають сенсу.

   Під час повного осмислення і емоційного сприйняття тексту на всіх основних етапах навчання сформовано достатній темп і всі інші якості голосного читання. Але в житті людини частіше доводиться читати мовчки. Голосне читання не раціональне, як засіб вилучення інформації. Тому подальшу роботу з удосконалення здібності читати спрямовую на розвиток швидкісного читання тексту. Читання, при якому за хвилину опрацьовується 500 і більше слів, вимагає спеціальних прийомів і довготривалих тренувань. У наш час відпрацьовані методики навчання швидкого читання.

   Оскільки голосне виразне читання грає визначну роль ужитті дорослої людини, не відмовляюся від подальшого розвитку цієї форми. Потрібно одночасно використовувати два варіанти уроків – навчання виразного читання і навчання швидкого читання.

   Сьогоднішній урок має ввібрати передову методику, найновіші методичні підходи до його проведення. Але тільки системна робота, а не кількаразове застосування нових технологій навчання, приведе до успіху. У своїй роботі з учнями щодо формування навичок правильного, свідомого і виразного читання я застосовую методику Динги, Федоренка, Зайцева.

   Перед тим як починати вчити дитину читати, треба щоб у неї з’явився до цього інтерес. Психологи кажуть: потрібно сформувати мотивацію для читання. Яким чином це зробити? Є два способи:

1)     читати дитині різноманітні цікаві казки, історії, оповідання, вірші;

2)     розповідати і пояснювати малюкові, чому так важливо і цікаво навчитися читати.

   Навчати дітей віком 5-6 років найефективніше під час гри, з використанням незвичних, веселих вправ. Залучаючись до потішних ігор, малюк не помічає, як у нього формується цілий ряд дуже важливих операцій, які лежать в основі читання. Поряд із цим дорослий, який вчить дитину читати, повинен чітко уявляти собі, що робити це слід за суворо визначеною послідовністю. Є такі основні етапи навчання читати з використанням гри:

   • Дитину слід навчити робити звуковий аналіз слів.

  Ігри: «Який звук виділений?», «З яких звуків складається слово?», «Заміни звук» та інші.

   • Знайомство з літерами.

  Ігри: «Веселі ритми», «Смішні букви-чоловічки», «Почни з останньої букви».

   • Виділення складів у слові і читання складів.

  Ігри: «Хто так може говорити?», «Поміняй голосний», «Найсмішніший склад», «Відгадай слово», «Склади склад», «Буква до букви у гості прийшла», «Телевізор».

   • Етап спрямований на те, щоб навчити читати слова різної довжини.

Починаю з коротких слів (2, 3 букви), переходжу до слів із 6-8 букв. Коли я відчуваю, що учень легко справляється з довгими словами, порчинаю переходити до читання текстів.

  Ігри: «Знищені букви», «Друга половинка слова», «Зашифроване слово», «Перевернуті слова», «Слово-лабіринт», «У королівстві перевернутих літер», «Відгадай ребус», «Хто перший прочитає», «Кросворд у картинках», «Яка буква заблукала?».

   Велике значення для покращення швидкості читання має збільшення кута зору учнів. Для цього я використовую таблиці зі словами  чи цифрами.

   Завдяки цілеспрямованій роботі досягається такий рівень сформованості навичок, що помилки в ході читання трапляються рідко, діти розуміють зміст, читають досить швидко, передають настрій твору, стан героїв, дотримуються інтонаційних засобів (пауз, логічних наголосів, тону, темпу читання за змістом твору).

   Для поліпшення правильного читання я використовую вправи на розвиток чіткості вимови: промовляння групи голосних, приголосних звуків, складів, читання слів із цими звуками, речень, скоромовок, прислів’їв. Ці вправи розвивають рухливість мовленнєвого апарату. Щоб запобігти монотонності, неточності вимови, доцільно пропонувати своєрідну розминку перед читанням.

   Правильності читання сприяють вправи на вироблення уваги до слова, до його частин: читання слів зі спільним коренем, різними коренями, але однаковим префіксом (суфіксом, закінченням); читання слів, які відрізняються за звуком.

   Запобігаю помилкам попереднім кількаразовим причитуванням важких слів, словосполучень, громіздких речень, що трапляються в тексті (тобто словникова робота).

   Ефективною є форма самопідготовки учнів до правильного читання частини тексту з наступною взаємоперевіркою; школяр читає текст сусідові, той стежить за правильністю. Потім ролі міняються.

   Для вдосконалення вміння виразно читати, учні повинні навчитися аналізувати твір: розуміти емоційний настрій героїв, автора; уявляти описані картини; розуміти зміст описаних подій, мати про них свою думку, визначати мету читання; користуватись інтонаційними засобами виразного читання: прочитати з радістю, із сумом, із здивуванням, з байдужістю.

2. ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ

   Сучасний  період розвитку суспільства, оновлення всіх сфер його соціального і духовного життя потребує якісно нового рівня освіти, який би відповідав міжнародним стандартам.

   Сьогодні в освіті відчутний пріоритет загальнолюдських цінностей. Згідно з особистісно-діяльнісним підходом до організації навчально-виховного процесу в центрі його знаходиться той, хто вчиться. Хочеться, щоб кожна дитина розвивалася всебічно, і якщо в ній «дрімає» якийсь талант, то треба, щоб він розкрився на користь їй та іншим. Адже видатний педагог В.О.Сухомлинський мудро підкреслив, що, виряджаючи дитину до школи, кожна матір вірить у те, що справжній учитель побачить у дитині щось таке, чого не бачить вона, і буде розвивати помічені здібності.

   Саме через призму особистісно орієнтованих технологій я розглядаю проблему інтерактивного навчання молодших школярів читання. На мою думку, формування особистості та її становлення відбувається в процесі навчання, коли дотримуються певних умов:

   • створення позитивного настрою для навчання;

   • відчуття рівного серед рівних;

   • забезпечення позитивної атмосфери в дитячому колективі для досягнення спільних цілей;

   • усвідомлення дитиною цінності колективно зроблених умовиводів;

   • можливість вільно висловити свою думку і вислухати свого товариша;

   • вчитель не є засобом «похвали і покарання», а другом порадником, старшим товаришем.

   Завдяки інтерактивному навчанню учень стає активним учасником навчального процесу. Уроки повинні базуватися на співпраці, взаємонавчанні: вчитель – учень, учень – учень. При цьому вчитель і учень – рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання. Разом із дітьми я моделюю життєві ситуації, використовую рольові ігри, спонукаю школярів до спільного розв’язання проблеми на основі аналізу відповідної навчальної ситуації. На таких уроках виключається домінування одного учасника навчального процесу над іншими , однієї думки над іншою. Вчу їх бути демократичними, критично мислити, приймати обґрунтовані рішення.

   Своє завдання як учителя початкових класів вбачаю у створенні умов для розкриття та розвитку активної творчої особистості молодшого школяра. Застосовуючи інтерактивні технології навчання читання, дотримуюся таких підходів щодо організації уроку:

   • спираюся на дитячий досвід і мінімальні базові знання з теми за допомогою обговорення міні-проблеми, анкетування, вступної бесіди;

   • створюю умови для поділу класу на групи зі змінним, залежно від характеру завдання, складом учасників. Кожна група висуває свого лідера, який керує її роботою;

   • передбачаю проблемність завдання, збуджую активність учнів, спонукаю замислитися над матеріалом, що вивчається, дивитися на факти під різними, навіть несподіваними кутами зору. Під час обговорення проблеми підштовхую дітей до створення власної оригінальної версії, до самостійності. Завдання для груп підбираю так, щоб можна було врахувати й оцінити індивідуальний внесок кожного учня;

   • створюю на уроці атмосферу співробітництва учнів і вчителя, яка позбавляє страху отримати погану оцінку. Емоційне піднесення й почуття розкутості створюють сприятливий мікроклімат для засвоєння знань, формування вмінь і навичок, розкриття здібностей учнів.

   Застосування інтерактивного навчання на уроках читання здійснюю шляхом використання фронтальних та кооперативних форм організації навчальної діяльності учнів, інтерактивних ігор та методів, що сприяють навчанню учнів вміння дискутувати.

   Наводжу приклади найбільш уживаних при фронтальній формі організації навчальної діяльності технології: мікрофон, мозковий штурм (мозкова атака), навчаючи – вчуся, ажурна пилка.

   При кооперативній формі навчання застосовую роботу в парах («Обличчям до обличчя», «Один-удвох-усі-разом», «Карусель», «Акваріум», роботу в малих групах («Два-чотири-всі разом»), ротаційних трійках.

   За такої організації навчання маю можливість керувати роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими спрямовую діяльність групи. Кооперативне навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дає змогу реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями вищих результатів засвоєння знань і формування умінь і навичок.

   Під час роботи в парах пропоную виконувати такі вправи: обговорити завдання, короткий текст; взяти інтерв’ю, визначити ставлення (думку) партнера до того чи іншого питання, твердження і т.д., зробити критичний аналіз роботи один одного, сформулювати підсумок теми, що вивчається тощо.

   Великого значення надаю ігровим моделям навчання. На уроках, в основі яких є гра, надаю дітям максимальну свободу інтелектуальної діяльності, що обмежується лише конкретними правилами гри. Учні самостійно вибирають свою роль у грі; висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв’язання, покладаючи на себе відповідальність за обране рішення. Я відводжу собі роль інструктора (ознайомлення з правилами гри, консультації під час їх проведення), судді-рефері (коригування і поради стосовно розподілу ролей), тренера (підказки учням з метою прискорення проведення гри), головуючого, ведучого (організатор обговорення).

   Як правило, ігрова модель навчання має 4 етапи:

   • орієнтація (введення учнів у тему, ознайомлення з правилами гри, загальний огляд її перебігу);

   • підготовка до проведення гри (ознайомлення зі сценарієм, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів розв’язання проблеми);

   • основна частина – проведення гри;

   • обговорення.

   Технології навчання в дискусії – важливий засіб пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання, бо дискусія – широке, публічне обговорення спірного питання.

  Проведення дискусії я розпочинаю з висування конкретного дискусійного питання (тобто такого, що не має однозначної відповіді і передбачає різні варіанти розв’язання, зокрема протилежні). Всі висловлювання учнів мають стосуватися теми, що обговорюється. Я виправляю помилки і неточності, яких припускаються учні, та спонукаю їх робити те саме. Дискусія може розв’язуватись як консенсусом (прийняттям узгодженого рішення), так і збереженням існуючих розбіжностей між її учасниками. Вона сприяє розвитку критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички відстоювання своєї особистої думки, поглиблює знання з даної теми.

   Таким чином, учні займають активну позицію в засвоєнні знань, зростає їхній інтерес в отриманні знань. Значно підвищується особистісна роль вчителя – він виступає як лідер, організатор.

   Чи достатньо сьогодні заповнити урок прийомами, методами, формами? Ні. Щоб модель уроку на практиці не розсипалась і була міцною, необхідно під час його проведення дотримуватися таких принципів педагогіки: свободи вибору, відкритості, діяльності, зворотного зв’язку.

   У центрі зусиль учителя – інтереси школяра, тому технологія підготовки і проведення уроку має змінюватися: головними дійовими особами на ньому мають бути окремі діти, групи і клас у цілому почути, помітити, допомогти, підтримати кожного, залучити до співпраці.

   Далі я коротко розповім про кожну технологію.

Робота в парах

  Ця технологія особливо ефективна на початкових етапах навчання учнів роботи  в малих групах. Її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірка знань.

   За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом.

   На уроках читання при роботі в парах даю учням такі завдання:

   • читати в парі «ланцюжком» (з виправленням помилок під час читання);

   • підготуватися до читання в особах чи інсценізації;

   • запитати один в одного про значення виділених слів;

   • висловити своє міркування щодо змісту виділеного рядка;

   • перевірити вірш напам’ять;

   • поставити один одному запитання за прочитаним.

Робота в групах

   Цей варіант інтерактивного навчання сприяє активному ґрунтовному аналізу та обговоренню нового матеріалу з метою його осмислення, закріплення та засвоєння.

   Учнів об’єдную в групи за бажанням або за рядами. Інколи виготовляю емблеми декількох видів за кількістю груп (метелики, квітки, листочки). Діти об’єднуються в групи за однаковими емблемами.

   При роботі над текстом даю в групах такі завдання:

   • прочитати текст;

   • обговорити твір, відповідаючи на запитання;

   • зробити висновок і підготуватися до презентації спільної думки, якої ви дійшли в процесі роботи в групі;

   • обрати в групі доповідача, який зуміє відстояти думку групи;

   • презентація думок. Виступи представників груп (доповідачів).

   Кількість учнів у групі не більш ніж 5-6 осіб.

Технологія «Карусель»

   Варіант кооперативного навчання «Карусель» найбільш ефективний для одночасного включення всіх учасників в активну роботу з різними партнерами.

   Технологію «Карусель» застосовую:

   • для обговорення будь-якої проблеми з протилежних позицій;

   • для збирання інформації з будь-якої теми;

   • для інтенсивної перевірки обсягу й глибини наявних знань (наприклад: термінів, віршів);

   • для розвитку вмінь аргументувати власну позицію.

   За технологією «Карусель» організовую роботу так:

   • розставляю стільці для учнів у два кола;

   • учні, що сидять у внутрішньому колі, розташовані спиною до центру, а в зовнішньому – обличчям. Таким чином, кожен сидить навпроти іншого;

   • внутрішнє коло нерухоме, а зовнішнє – рухоме: за моїм сигналом усі учасники пересуваються на один стілець вправо і опиняються перед новим партнером. Мета: пройти все коло, виконуючи поставлене завдання.

   Використовуючи технологію «Карусель» на уроках читання, даю такі завдання: повторити вірш,попрацювати зі скоромовкою, лічилкою, провести «розчитку».

Технологія «Мікрофон»

   Технологія «Мікрофон» надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі відповідати на запитання, висловлювати свою думку чи позицію.

   За даною технологією організовую роботу так:

   • ставлю запитання до класу;

   • пропоную класу говорити в мікрофон, передаючи його один одному по черзі (говорити треба швидко і лаконічно);

   • подані відповіді не коментую і не оцінюю.

Технологія «Метод Прес»

   Технологія «Метод Прес» я використовую при обговоренні  дискусійних питань та при проведенні вправ, у яких потрібно зайняти і чітко аргументувати визначену позицію з проблеми, що обговорюється.

   Цей метод навчає учнів виробляти й формулювати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стислій формі, переконувати інших.

3. Форми роботи з розвитку критичного мислення

   Критичне мислення – це результат навчання, активний процес, який надає учневі можливість контролювати інформацію, ставити під сумнів, об’єднувати її, переробляти, адаптувати або відкидати.

   Структура розвитку критичного мислення така:

   Актуалізація – фаза уроку, протягом якої учням пропоную подумати про те, що вони вже знають з теми, поставити власні запитання та встановити мету навчальної роботи.

   Рефлексія – фаза уроку, протягом якої учні роблять перегляд ідей, значення яких вони усвідомили; учні запитують, інтерпретують, дискутують, піддають сумніву, поширюють нове значення до нових обріїв.

   Усвідомлення – фаза уроку, протягом якої учні здійснюють пошукову діяльність і в результаті контролюють чи усвідомлюють нове значення.

   На етапі актуалізації я застосовую «Мозкову атаку», «сенкан», «гранування».

   На етапі усвідомлення я застосовую такі форми роботи з розвитку критичного мислення, як кероване читання, читання з позначками.

   На етапі рефлексії я використовую такі форми роботи, як «сенкан», «кубування», «гранування».

   При проведенні таких форм роботи, як «мозкова атака», «кероване читання» обов’язковими умовами є:

   • бути доброзичливим;

   • не критикувати;

   • дотримуватися регламенту повідомлення дітей;

   • прийняти і записати всі ідеї;

   • запропонувати свою думку повинен кожен.

4. Швидкочитання для першокласників

    Однією з методик швидко читання є методика Б.В.Динги. Уйого системі передбачено велику кількість вправ для формування навичок правильного, свідомого і виразного читання. Проте швидкість визначена найголовнішою якістю. Пропоную переконатися в доцільності надання її їй пріоритету і з’ясувати, чи може бути читання свідомим без швидкості. Читаючи правильно, учень охоплює поглядом тільки невеличке слово або частину великого. Він не бачить написаного попереду, а спрямовує увагу переважно на сполучення літер чи складів. Поза увагою лишається не лише логічний наголос речення, а часто й наголос у слові. Якщо під час читання допущено помилку, дитина рідко помічає її, бо сприймає кожне слово поза контекстом. Зазначу: правильність без швидкості буває лише відносна. Вона можлива під час роботи з дуже невеликими (переважно букварними) текстами та короткими реченнями. Отже, основа правильного читання – швидкий темп.

   Пропоную розглянути залежність свідомого читання від швидкості. Дочитавши речення до кінця повільно, нелегко пригадати, з чого воно починалося, особливо – довге. Ще важче втримати в пам’яті прочитану сторінку. Отож для усвідомлення змісту потрібне цілісне сприйняття тексту, цілком залежне від уміння швидко читати. Коли ж навичка такого читання не сформована, то, намагаючись збільшити темп і стежачи тільки за ним, дитина перестає розуміти прочитане.

   Чи впливає швидкість на виразність? Швидко читаючи, людина бачить текст наперед і думає над змістом та засобами мовної виразності для передачі його слухачам. Повільне читання завжди пов’язане з обмеженим кутом зору: учень зосереджує свої зусилля на зчитуванні слів. Як наслідок, виразності бракує. Виходить, запорука виразності  - швидкість.

   За технологією Б.В.Динги діти навчаються читати за допомогою серії таблиць, спрямованих на доведення до автоматизму певних навичок – складових досконалого читання. Система роботи з таблицями допомагає не лише оволодіти високою технікою ознайомлення з текстами, а й спрямована на виховання людини, залюбленої у книгу, в рідну мову,знавця літературної спадщини свого народу. Пропоную розглянути частину методики: роботу з таблицями для навчання першокласників швидкого читання.

   За основним положенням цієї методики першокласники не називають літер – «бе», «ве», «ге», - а тільки звуки. Завдяки цьому їм значно легше зливати букви в склади та слова. Особливістю такої роботи є те, що спочатку діти засвоюють голосні, що дає змогу читати з першим же вивченим приголосним всі існуючі у мові склади. Техніку навички відпрацьовую за двома таблицями доти, поки дитина не навчиться автоматично зливати голосні та приголосні.

   Таблиця 1 «Читаємо самі» - основна. Вона вводить у техніку читання. Для зручності користування поділяється на три частини. Літери розташовані в алфавітній послідовності: голосні – горизонтально, приголосні – вертикально. На перетині голосної та приголосної знаходяться два склади: відкритий і закритий. Якщо ж складу не існує – порожня клітинка. Один примірник цієї таблиці, як і інших, наступних таблиць, має кожна дитина, другий – в мене на дошці.

Таблиця 1

   Робота з таблицею 1 дає змогу прискорити темп читання вдвічі, оскільки школярі навчаються сприймати і називати не окремі букви, а склад як єдине ціле, усвідомлюють його структуру, визначають закономірність розташування складів, що сприяє розвитку пам’яті, логічного мислення.  

   Згодом на основі цієї таблиці організовую ігри, наприклад:

   • Знайди заданий мною склад.

   • Склади слова з двох, трьох, чотирьох літер (ми, рік, тиша) або складів (ро-са, ко-ле-со, за-пи-та-ли).

   • «Хто перший?». Змагання для двох учнів, що одночасно почали читати рядок чи стовпчик: хто швидше закінчить.

    Завдяки ігровим ситуаціям навчальний процес пожвавлюється, стає невимушеним, підвищується активність дітей, а це допомагає формувати позитивне ставлення до уроків читання.

   Після того як учні навчаться читати склади й усвідомлять їхню структуру, переходжу до роботи з таблицею 2. Вона, як і попередня, служить для відпрацювання техніки читання прямих та обернених складів і використовується виключно для урізноманітнення форм роботи. Це, по суті, дидактична гра, яка називається «Літак. Парашут».

Таблиця 2

   Посуваю указку від приголосних ліворуч до голосних угорі – «літак підіймається», учні читають відкриті склади (да, де, ди). Указка рухається від голосних до приголосних праворуч – «парашут опускається», йде читання закритих складів (ад, ед, ид).

   Застосування зазначених таблиць дає змогу багаторазовим недокучливим повторенням досягти миттєвого прочитання будь-якого складу, позитивно впливає на пам'ять, розвиток уваги, пробудження пізнавального інтересу.

   Для читання складів зі збігом двох-трьох приголосних використовую таблиці 3, 4. За структурою вони нагадують попередні з тією лише різницею, що у них вертикально записані всі можливі злиття двох чи трьох приголосних.

   Працюю з ними, як із таблицею 1.

Таблиця3

Таблиця 4

При видозміненні таблиць проводжу тренування в ігровій формі.

   Ті самі вправи покладені в основу гри «Черепаший біг». Таблиця 3 – поле з розташованими через певні проміжки сполученнями двох приголосних, таблиця 4 – зі збігом трьох приголосних. Із паперу вирізаю черепах, на спинах яких – « віконечка», через котрі видно тільки одне з’єднання приголосних. Біля «віконечка2 на черепасі написана голосна літера. Черепаху пересувають полем горизонтально. Читають, зливаючи голосну з приголосним, що почергово з’являються в отворі. Коли голосна перед прорізом – склад закритий, коли після нього – відкритий.

   Закінчивши працювати з таблицями 3 та 4, першокласники, як правило, успішно читають будь-який склад у будь-якому слові. Тож наступний етап – опанування якнайбільшої кількості карток із 8-10 словами на кожній. Менше не бажано, бо діти одразу їх запам’ятають і проказуватимуть не дивлячись. Більша кількість налякає маленьких учнів, та й вправи займуть понад 5 хв, що обтяжливо для семирічних школярів. Бажано після злиття приголосних ставити різні голосні (таблиця 5).

Таблиця 5

   Таблиці читають хором, поодинці, сусід сусідові. Від повільного темпу до дуже швидкого. Дотримуючись послідовності слів.

   Улюблена гра: 2 учні читають одночасно вголос – хто швидше завершить, той переміг.

   Карток налічується не менше, ніж двадцять. Велика кількість їх запобігає можливості впізнавати слова, не читаючи, сприяє збільшенню словникового запасу.

   Підсумую. Попередні завдання покликані навчити першокласників читати не літерами, а складами, завдяки чому темп зростає вдвічі- втричі.

   Ще до закінчення опрацювання таблиць 3, 4 діти ознайомлюються з таблицями 6 і 7 (трибуквених та чотирибуквених слів). Ці таблиці складаю сама за аналогією попередніх. Методикою передбачено сприймання коротких слів як цілої одиниці, без розчленування на букви чи склади. Це забезпечує збільшення швидкості читання у 3 – 4 рази. За змістом  і формою таблиці тотожні карткам 5. Методика роботи з ними аналогічна.

   Характерною її рисою є те, що діти вчаться на кожному уроці знаходити одиниці читання. Спочатку визначають у слові голосні, далі олівцем проводять від  приголосної до голосної дугу, показуючи склад (наприклад: рі-ка). Потім читають слова складами, що містять понад чотири літери. Щоб учні не змішували слів, приєднуючи останній склад попереднього до першого складу наступного, їм на допомогу приходить читання «пароплавом».

   Суть такого читання полягає в тому, що я добираю 15-20 таблиць 8. На них по 8-10 різних за структурою слів із п’яти і більше літер. Над словами – наголоси. Кожний склад знизу позначений дужкою. Всі дужки разом – хвилі, на котрих «гойдається пароплав». Учні читають і плавно зливають склади у слова – протяжно вимовляють попередній склад, доки очима охоплюють наступний. Паузи роблять лише між словами.

   Таблиця 8 із тими самими словами, але без дужок-хвиль. Читають її, як таблицю 5, коли діти вже навчилися бачити і називати цілі слова за таблицею 8.

   Читання «пароплавом» допомагає формувати правильну вимову, свідомо сприймати текст, звичку і вміння бачити сторінку наперед.

   Збільшити темп можна й динамічним читанням. Суть його в тому, що на аркуші або плівці кодоскопу (проекція на екран) на  декілька секунд з’являється слово, група слів чи речення. Їх потрібно встигнути прочитати і запам’ятати, щоб потім назвати чи записати. Слова добираю тематично: до конкретного уроку, синонімічні ряди, антоніми, фразеологічні звороти, основні орфограми (в українській мові: дж-дз ,йо-ьо, апостроф, подовження і подвоєння  та ін.). Треную спершу на двобуквених словах або складах. Пропоную по одному слову чи складу. Згодом по два, три, поступово збільшуючи кількість до п’яти – шести.

   Підвищується показник динамічного читання виконанням такої вправи : у полі зору учнів протягом 20 секунд знаходиться картка з написаними в різних напрямках, різними шрифтами, різною довжиною, різними частинами мови 12-15 слів. Потім діти усно чи письмово відтворюють ці слова. Мета : запам’ятати якнайбільше.

   У ході опануванням динамічним читанням формується  вміння миттєвого сприйняття тексту з фіксацією змісту і збереженням одержаної інформації в пам’яті, концентрується увага.

   Як засвідчує практика, швидкість читання залежить від кута зору – від кількості друкованих знаків, яку людина охоплює поглядом одночасно. Для розширення кута зору з першого дня перебування дитини в школі використовую  малюнкові, числові, буквені та складові піраміди. Основу піраміди поступово збільшую від 40 до 60мм, щоразу додаючи 5мм.

   Як відомо, у дітей, котрі вивчають українську мову, певні труднощі викликають слова з апострофом. Поклавши в основу своєї роботи методику Б.В.Динги при ознайомленні учнів із цією темою використовую таблицю 9. За нею прочитати склад чи слово з апострофом – все одно, що перестрибнути через пеньочок. За допомогою таблиці діти вчаться правильно вимовляти склад з апострофом, запам’ятовуючи правило його правопису.

   Закріплюю здобуті вміння шляхом роботи з таблицею 10. Вона схожа на набір карток 5, і читають її подібним чином. 

Таблиця 9

Таблиця 10 

   Щоб діти не змішували парні приголосні, пропоную серію таблиць, які містять слова з цими приголосними. Працюю з таблицями порівняння вимови та правопису (див.табл.11).

Таблиця 11

    Як засвідчує досвід, робота з названими таблицями дає змогу побудувати навчання за вимогами педагогіки та психології. Кожний наступний матеріал обов’язково базується на добре засвоєному попередньому, враховуються вікові та індивідуальні особливості розвитку дітей. Складність мовного матеріалу поєднується з доступною формою вивчення. Проте, як справедливо зазначив Б.В.Динга, досягти бажаних результатів можна тільки багаторазовими щоденними тренуваннями, куди крім уже вказаних методичних прийомів, входять і такі:

   а) виділення на кожному уроці часу для читання мовчки (про себе) і вголос (пошепки);

   б) п’ятихвилинка самостійного читання пошепки на початку уроків читання, малювання, праці;

   в) щоденні вправи зі скоромовками, які сприяють тренуванню памяті, чіткості та швидкості вимови;

   г) першоразове прочитування тексту учнями (самостійно);

   д) стеження за текстом підручника, а не лише слухання, коли читає вчитель;

   е) щоденне оцінювання виконання домашнього завдання;

   є) використання вправ на вміння швидко орієнтуватись у тексті.

   Наприклад:

   • знайти відповіді на складні запитання;

   • дібрати слова на певну орфограму;

   • визначити, скільки разів на сторінці повторюється те чи інше слово;

   ж) широке застосування ігор, кросвордів, що потребують вміння читати;

   з) ознайомлення дітей з якнайбільшою кількістю цікавих книжок, щоб кожен учень зміг обрати таку, за якою навчиться читати без примусу;

   и) щомісячне відвідування класом книжкового магазину. Обов’язкова умова прочитати придбану книгу;

   і) робота з читацькими щоденниками і формулярами;

   ї) проведення раз на рік класних та загальношкільних конкурсів ораторів і захисту формулярів, що є заохоченням до самоосвіти, яка неможлива без наполегливого удосконалення техніки читання.

   Термін «конкурс ораторів» потребує пояснення. Учасники по черзі одержують тему (скажімо «Павук»). Школяр має відразу почати розповідати про павуків. Говорити дозволяється що завгодно, але не повторюючись, без пауз. Найдовша розповідь визначає переможців.

   Цінність цієї форми роботи полягає в тому, що орієнтація на розвиток усного літературного мовлення  сприяє активізації його складових: словникового запасу, пам’яті, логічного мислення, чіткості й виразності мовлення, спонукає до пошуків та накопичення якнайбільшої кількості інформації з різних галузей.

6. Вивчення стану навичок читання

   Щоб з’ясувати, де причини відставання і як допомогти учням в оволодінні навичкою читання, я  постійно й об’єктивно перевіряю протягом навчального року стан навичок читання в учнів класу. Звичною стала увага до таких якостей читання, як правильність, свідомість, швидкість. Приділяю увагу вивченню способів читання, виразності читання.

   Для вивчення стану навички читання можна використовувати наступний матеріал з читанки. З підручником діти знайомі, звертаються до нього часто, тому матеріал читання для них не буде несподіваним. Читання вголос та читання мовчки перевіряю індивідуально.

    Перш за все слідкую за розвитком способів читання у школярів:

-         буквене;

-         складове;

-         складами та словами;

-         цілими словами.

Відставання в оволодінні способами читання відбивається в учнів на навчанні. Якщо забезпечується формування способів читання, то вирішується проблема плавного читання.

   Перевірку проводжу індивідуально та в позаурочний час (зранку, до уроків). Учень читає 1-2 хвилини, вчитель проти його прізвища в списку учнів позначає той спосіб читання, який у нього переважає: 1) букв.,2) склад., 3) склад +слово, 4)  ц. слово.

   Експерементально доведено, що під час переходу з початкових класів у середні частина учнів ще користується третім способом читання ( склад + слово). Це шкодить розвиткові інших сторін навички читання – правильності, виразності, плавності, а також розумінню. Крім того, в дітей із складовим способом читання багато помилок на пропуск, заміну, перестановку, дописування букв, складів.

Передерій О. Л., 

науковий співробітник лабораторії альтернативних педагогічних систем   Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

Становлення основних складових Я-концепції особистості учнів вальдорфської школи

У статті розглядаються проблеми становлення Я-концепції учнів, які навчаться в умовах альтернативної педагогічної системи – вальдорфської. Проаналізовано основні чинники, що  впливають на розвиток емоційної сфери та самооцінки учнів різних вікових груп.

 Ключові слова: Я-концепція особистості, самосвідомість, емоційно-оцінна складова, вальдорфська педагогіка.

Проблема формування внутрішнього світу, самосвідомості особистості завжди була у центрі уваги психолого-педагогічної науки. Саме тому процес становлення та розвитку Я-концепції людини став об’єктом численних наукових досліджень.

Аналіз сучасних досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання зазначеної проблеми. У вітчизняній науці проблему Я-концепції у загальнотеоретичному та  методологічному аспектах розробляли дослідники Л.І.Божович, Б.Г.Ананьєв, О.М.Леонтьєв, В.В.Столін, Н.І.Чеснокова у контексті розвитку самосвідомості. Вікові закономірності розвитку Я-концепції знайшли відображення у роботах І.М.Слободчикова, О.І.Самуйлової,   Л.П.Чепіги, В.В.Давидова, Д.Б.Ельконіна, С.Д.Максименко, А.В.Фурмана. Серед зарубіжних дослідників можна відзначити Р.Бернса, У.Джемса, Р.Роджерса, Е.Еріксона та інших.

Аналіз теоретичних джерел показав, що основними складовими Я-концепції особистості визначено такі: когнітивну, емоційно-оцінну та поведінкову. У цілому  Я-концепція формується як сукупність уявлень про себе, пов’язаних з самооцінкою та певним емоційним ставленням до себе.

Як ядро особистості, емоційно-оцінна складова є важливим регулятором поведінки. Від неї залежать взаємовідносини людини з тими, хто її оточує, її критичність, вимогливість до себе, ставлення до успіхів і невдач.

 Емоційний стан і самооцінка є взаємозалежними чинниками, що впливають на розвиток особистості. На думку відомих  психологів Р.Бернса, І.Копа та інших, позитивне ставлення до себе, самоповага сприяють збереженню внутрішньої стабільності особистості, її саморегуляції та самореалізації. Формування заниженої самоповаги може призводити до розвитку почуття неповноцінності, нестійкості "Я-образу", тривоги, емоційної напруженості.

Мета статті – аналіз впливу системи життєдіяльності дитини, побудованої на засадах вальдорфської педагогіки, на розвиток Я-концепції учня, зокрема на такі показники, як емоційний стан, тривожність та самооцінка особистості.

Виклад основного матеріалу. Педагогічна теорія і практика підтверджує, що реалії шкільного життя дитини: зміст навчального матеріалу, методи його засвоєння, взаємодія з педагогом та однокласниками – суттєво впливають на становлення складових самосвідомості учнів і дозволяють  сформувати на етапі соціальної зрілості гармонійну Я-концепцію особистості, оскільки остання визначає не лише продуктивність діяльності людини, а й її здатність до позитивної, гуманної соціальної взаємодії з довкіллям. Саме таку мету ставить вальдорфська школа, навчання у якій будується відповідно до вікових особливостей і потенційних можливостей учнів на основі гармонійного поєднання і вдосконалення їхніх мисленнєвих, емоційних та вольових функцій. Цілісний підхід до особистості створює умови для розвитку позитивної Я-концепції  особистості, формування адекватної самооцінки школярів

Відповідно до теоретичних засад, основним принципом вальдорфської школи є специфічна орієнтація навчального плану на духовні  потреби кожної вікової групи учнів. Вальдорфська програма є життєвою й дієздатною саме завдяки тому, що орієнтується на вікові закономірності розвитку й особливості дитини. Тонкі зміни в розвитку дитини відображаються як у змісті навчального матеріалу, так і у методах його викладання.

 Вальдорфська педагогіка заперечує тезу про ранню інтелектуалізацію дитини, тенденцію починати інтенсивне навчання вже на 5-6 році життя. На думку представників зазначеного  педагогічного напряму, дитина у своєму розвитку повторює процес еволюції людського суспільства. Тому всі знання вона повинна отримати у строго визначений час, коли її організм буде до цього готовий.

Таким чином, в основу вальдорфської педагогіки покладено твердження про  поступовий природний розвиток дитини з урахуванням її фізичного, душевно-духовного та інтелектуального станів. Навчання у цій школі не зводиться до передавання знань, набуття вмінь та навичок; воно створює умови для виховання в широкому розумінні, коли мислення приводиться у правильне співвідношення з волею, почуттями, бажаннями, що є основою формування самосвідомості.

Вальдорфські вчителі прагнуть бачити у школі педагогічно сформований простір, що сприяє  цілісному розвитку особистості, збереженню фізичного, психічного і духовного здоров’я дітей. Освіта при цьому орієнтована не тільки на сучасність, але і на довготривалу перспективу. Для прикладу, за Р.Штайнером, будь-яке викладання повинно навчати життю, всебічно розвиваючи  людину

Формуванню емоційно-оцінної складової Я-концепції учнів значною мірою сприяють навчальні предмети, що не викладаються у традиційній школі: живопис, ліплення, музика, театр, евритмія.

  Термін "евритмія" походить від двох грецьких слів: ev – прекрасний та rytmia – ритм. Цей вид мистецтва  зародився на початку ХХ ст. як відгук на потребу людини знайти нові способи вираження емоційного забарвлення мови та музики за допомогою руху [3].  

  З появою вальдорфських шкіл у Європі евритмія увійшла до складу навчальних програм; педагогами був накопичений багатий досвід її викладання.  Педагоги розглядуваної школи переконані, що заняття евритмією створюють можливість цілісного сприйняття світу дитиною на основі переживання його краси та гармонії, сприяють формуванню позитивного ставлення до себе та інших людей, вдосконаленню навичок спілкування і взаємодії.  Відчуття радості, захищеності та безпеки на цих уроках створюють додаткові можливості для гармонійного розвитку особистості. Спостереження показали, що уроки евритмії позитивно впливають на стан здоров’я, знижують рівень емоційної напруги, гармонізують мислення, волю та почуття, сприяють розвитку соціальних навичок дітей.

Важливе значення у  розвитку емоційно-вольової сфери відіграють такі предмети, як рукоділля та ремесло. Завдяки ручній праці урівноважується однобічний вплив дисциплін інтелектуальної спрямованості, що стимулює розвиток як лівої, так і правої півкуль головного мозку. Це сприяє формуванню образного мислення, фантазії, креативних здібностей. Можливість висловлювати власні судження на основі таких критеріїв, як доцільність, краса і практичність,  позитивно впливають на почуття, волю і мислення дитини. У процесі трудової діяльності відбувається розвиток низки якостей особистості:  вольової саморегуляції, наполегливості, акуратності, естетичного смаку.

Курси рукоділля та ремесла органічно включаються в систему  навчання, виховання і розвитку дитини у вальдорфській школі. Активне залучення учнів   до практичної діяльності  стимулює творче ставлення до трудового процесу, прагнення надати естетичного вигляду кожному виробу (відповідно до обраних матеріалів, цілісності та практичності), формує моральні якості, повагу до праці, навички соціальної взаємодії.

Аналізуючи навчальний процес вальдорфської школи, варто відзначити важливу роль мистецтва як важливого чинника педагогічного впливу на емоційно-вольову сферу учнів: художнє слово, драматизація, малюнок, ритмічний рух постійно  використовуються на заняттях з різних дисциплін. Дітям надається можливість виявити свою душевну  схильність у різних видах художньої діяльності, що позитивно впливає на емоційний стан і розвиток волі. Заняття з малювання, ліплення, плетіння, різьблення дають змогу дитині  пережити  цілу гаму почуттів, "вжитися" у матеріал, відчути радість творчості на душевному та тілесному рівнях.

Малюючи форми, учні починають відчувати і розуміти сутність геометричних законів всесвіту як прояв гармонії. Адже всюди у світі людина зустрічає геометричні форми: узори сніжинок, багатогранники кристалів, стебла рослин, орбіти планет тощо. Пошук геометричних закономірностей у Всесвіті та мистецтві дозволяє дітям пережити відчуття єдності мистецтва і науки та підготуватися до сприйняття абстрактних знань з різних дисциплін. Власне, з основами геометрії діти ознайомлюються задовго до того, як зможуть використовувати лінійку та циркуль. З першого класу вони малюють прості форми: прямі та криві лінії, спіралі. Учитель звертає увагу дітей те, що  може зробити людина руками. На спортивному майданчику діти можуть ходити та бігати по колу чи спіралях, а потім малювати ці форми у класі. Робота із незавершеними та дзеркальними формами дозволяє стимулювати розвиток уяви і творчого мислення учнів.

Особливого значення у навчанні живопису набуває робота з фарбами. Працюючи з кольором, учень може знайти спокійний і гармонійний вихід із найбільш збудженого стану.  Для емоційних дітей  заняття з фарбами та пензликом може стати ідеальним засобом відтворення своїх емоцій і звільнення від напруги. Збудливій дитині вальдорфські педагоги частіше пропонують мати справу з червоними та червоно-жовтими тонами, занадто повільній та спокійній – з синьо-зеленими. Як відомо, колір на внутрішньому рівні завжди відображається як протилежний. Якщо занадто емоційна дитина працює з червоним кольором, у її свідомості виникає протилежний  зелений колір, що заспокоює. Синьо-зелений – навпаки,  викликає відчуття червоного, що посилює енергію.

Робота з фарбами дає змогу дітям  краще сприйняти навколишній світ, зрозуміти його красу. Саме тому навчання живопису починається із вправ з кольорами. Коли на папір молодші школярі наносять акварельні фарби, кожен колір сприймається ними як жива істота з певними жестами та якостями. Робота з кольорами супроводжує курси живопису, рукоділля, ремесла.

Таким чином, залучення до навчальних програм різних видів мистецтв гармонізує процес засвоєння наук та завершує його  цілісність.

Важливим для вальдорфської школи є принцип "класного вчителя", що супроводжує розвиток своїх учнів з першого до восьмого класу і викладає основні предмети. У розумінні вальдорфських педагогів завдання школи – усвідомлене, цілісне ставлення до розвитку особистості, підтримка дитини у навчанні, творчості та самореалізації. Саме тому основний учитель здійснює психолого-педагогічний супровід дітей  протягом 8 років їх навчання, до періоду статевого дозрівання, що дає змогу зберегти живий зв’язок учителя й учня у складні періоди становлення школяра як особистості. На уроках, екскурсіях, під час шкільних свят, спільно долаючи труднощі та поділяючи з учнями радість пізнання, вчитель демонструє або відкриває дітям переживання, що сприяють розвитку мислення, емоцій, волі. Такі функції педагога забезпечують підтримку дитини у складні, кризові  періоди її розвитку, полегшують адаптацію, допомагають боротися зі стресами.

Після закінчення четвертого класу в дітей не виникає необхідності адаптуватись до навчання у середніх класах. З ними продовжує працювати основний вчитель, до якого послідовно приєднуються вчителі-предметники. Це дозволяє запобігти стресу, оптимально пережити кризові явища підліткового віку.

 Відповідно до основних засад вальдорфської педагогіки, досягнення  учнів до восьмого класу не оцінюються в балах: оцінка має змістовний, стимулювальний характер. Основний учитель разом з іншими колегами і шкільним лікарем стежать за загальним розвитком учня  та інформують батьків про успішність чи можливі ускладнення у розвитку дитини.

Відсутність традиційної оцінки в балах позитивно впливає на формування всіх основних складових Я-концепції дитини: когнітивної, оцінно-емоційної і поведінкової, що створює можливості  для оптимального розвитку особистості.

Важливим чинником збереження здоров’я і позитивного емоційного стану учнів є також гігієнічна організація навчально-виховного процесу.  Своєрідність навчальних дисциплін, глибока інтеграція знань веде до того, що у вальдорфській школі виділяються головні уроки і спеціальні предмети. Головний урок проводиться щоденно і займає дві навчальні години. Протягом двох-трьох тижнів під час його проведення викладається один предмет. Цей цикл отримав назву "епоха". Такий підхід дозволяє пережити та усвідомити навчальний матеріал на концептуальному, особистісному рівні. При цьому учні проходять фазу переживання, спостереження, експериментування. У наступні дні повертаються до матеріалу за допомогою спогадів, описів, замальовок, характеристик. І тільки наприкінці "епохи" відбувається узагальнення засвоєного. Для вирішення цього педагогічного завдання вчитель обов’язково знаходить матеріал, що відповідає віковим особливостям учнів,  доносить його у живій, образній формі, не зосереджуючи увагу на спрощеній оглядовій схемі. За такої організації навчання учень засвоює не тільки готові знання, але й досвід їх здобуття, що є умовою пізнання і свободи вибору. При цьому створюються  умови для виховання у широкому розумінні, коли мислення приводиться у правильне співвідношення з волею і почуттями.

Побудова навчання, коли день розпочинається із предметів, в основі  засвоєння яких  – головним чином знання і розуміння, що потребує міркувань і розумових операцій, сприяє формуванню у дітей здібностей концентруватись, ґрунтовно опановувати певний предмет і досягати поставленої мети. Після головного уроку викладаються предмети, що передбачають ритмічне повторення: іноземні мови, евритмія, фізкультура, музика. Після зазначених занять –  час художньо-практичної діяльності. Ручна праця, ремесла, садівництво, досліди з природознавства, зазвичай, проводяться в обідній чи післяобідній час. Така ж послідовність зберігається і у процесі виконання домашніх завдань: вправи, оформлення матеріалу, відпрацювання навичок. Це дозволяє зберігати емоційну стабільність і привчати дітей до режиму праці та відпочинку.

У навчанні вчителі вальдорфської школи керуються зміною пір року, сезонними святами; ураховується також те, що внутрішня активність дітей підвищується восени, поглиблюється з наближенням зими та знижується навесні, коли дитяча діяльність спрямовується назовні. Сезонний ритм ураховується у викладанні всіх предметів та підготовці традиційних шкільних свят, що сприяє збереженню здоров’я та енергії дітей.

Досвід роботи вальдорфських шкіл в Україні показує, що учні не тільки засвоюють навчальні програми на рівні Державного стандарту, але й отримують  додаткові  знання з історії мистецтв, живопису, ремесел тощо. Випускники таких шкіл як в Європі, так і в Україні успішно вступають до вищих навчальних закладів, мають високий рівень культури, прагнуть до подальшого розвитку. Окрім цього, спостережено, що учні таких шкіл ніколи не залишаються безробітними, оскільки вони краще адаптовані до життя.

На основі аналізу результатів дослідження, проведеного за програмою Всеукраїнського експерименту "Розвиток вальдорфської педагогіки в Україні", зроблено висновок, що за всієї  різноманітності Я-концепцій для більшості учнів вальдорфських шкіл характерним є позитивне ставлення до себе. При цьому найбільш вираженою є самооцінка емоційного стану та екстраверсії, що свідчить про задоволеність мікрокліматом та спілкуванням у школі. Водночас середні показники самооцінки за критерієм моральних якостей відображають самокритичність і необхідність самовдосконалення. Серед поведінкових налаштувань учнів можна відзначити орієнтацією на лідерство та нормальну адаптацію, відчуття емоційного комфорту.

 У цілому в дітей переважає радісний, спокійний, рівний настрій, протягом шкільного дня мають місце позитивні зміни емоційного стану, зростає оптимістичність і доброзичливість, здатність  швидко справлятися з негативними переживаннями – все це свідчить, що перебування у школі сприяє  емоційній стабільності, що є одним з важливих чинників оптимального розвитку особистості.

Результати соціометричного дослідження показали, що учні вальдорфської школи спрямовані на взаємодію і дружню підтримку. У середньому 72% дітей задоволені своїм статусом у колективі. Індекс групової згуртованості вказує на сформованість соціально-психологічної структури класних колективів, міжособистісних стосунків, емоційних зв’язків усередині груп. Сприятливий мікроклімат створює умови для самореалізації особистості, підвищення рівня шкільної адаптації, розвитку позитивного ставлення до школи і вчителів.  При цьому діти молодшого шкільного віку більше орієнтовані на дорослих, насамперед, на вчителя, оскільки соціальні зв’язки у них на цьому віковому етапі тільки починають формуватися.

Діагностика старшокласників свідчить про те, що у процесі навчання у школі зростають  можливості їхньої соціальної  адаптації, рівень розвитку комунікативних якостей, рефлексії, толерантності, формується позитивне ставлення до навколишнього світу.

Переважна більшість учнів Дніпропетровської вальдорфської школи має низький рівень тривожності за  критеріями "загальна тривожність"; за показником "стосунки з учителями" взагалі відсутній високий рівень серед учнів середніх класів; більшість із них мають низький рівень фрустрації. Отже,  учні вальдорфської школи почувають себе більш вільно і розкуто, що відповідає вимогам формування особистості, здорової в різних аспектах.

Важливе місце серед цінностей дітей займають духовні та моральні. У цілому учні мають розвинену сферу почуттів і добре розуміють почуття інших людей, що сприяє формуванню емпатії.

Висновки. Таким чином, результати експериментальної роботи підтверджують, що вальдорфська школа створює сприятливі умови для розвитку позитивної Я-концепції учнів, сприяє розвитку моральних якостей, навичок соціальної взаємодії та становленню активної життєвої позиції.

Упровадження вальдорфської педагогіки збагатило освітній простір України ідеями та підходами нової для нашої держави гуманістичної педагогічної системи, сприяло розвитку співробітництва зі світовою педагогічною спільнотою у галузі сучасних педагогічних технологій, дало змогу накопичити позитивний педагогічний досвід з формування всебічно розвиненої, гармонійної особистості.

Список використаних джерел

1. Глегкчлер М.  Воспитание и здоровье / М.Глегкчлер, К.Вихерт. – Дорнах, 2006. –  305 с.

2. Лихтхарт А.,  Д.  Живопись в образовании / А.Лихтхарт, Д.Брюнд. – К., 2006. – 160 с.

3. Патулафф Р.  Лейтмотивы вальдорфской педагогики / Р.Патулафф, В.Засмансхаузен. – Киев, 2006. – 70 с.    

Передерий О.Л. Становление основных составляющих Я-концепции личности учащихся вальдорфской школы

 В статье рассматриваются проблемы становления Я-концепции учащихся, которые обучаются в условиях альтернативной педагогической системы – вальдорфской. Проанализированы основные факторы, влияющие на развитие эмоциональной сферы и самооценки учащихся различных возрастных групп.

Ключевые слова: Я-концепция личности, самосознание, эмоционально-оценочная составляющая, вальдорфская педагогика.