Останній дзвоник та випуск 2016 року

Рік 2009. Тоді ви були смішними п’ятикласниками: розгубленими та трохи наляканими. Але поряд з’явились вчителі. Привітно посміхнулись і повели вас лабіринтами шкільного життя. Протягом  усіх років  вони осявали своїм світлом  дорогу до знань, були добрими феями та могутніми чарівниками.

Рік 2014.  8 учнів Сковородківського НВК влилося в нашу школу. І я дуже рада, що утворилася справжня родина.  Креативні й запальні, скромні й веселі зуміли доповнити один одного, всі знайшли спільну мову, подружилися. Так хочеться їх ніжно,  по-материнськи пригорнути і захистити від усього, бо вже завтра підхопить їх вітер буденщини і понесе життєвими стежинами випробувань. А на святі серця випускників б’ються в унісон пісням, які співають, усміхаються вчителям, ховають сльози від батьків та мріють хоч на мить помінятися місцями з першокласниками, які вручили стрічку з надписом «Випускник».

Не менше за випускників хвилюються їхні батьки. Так шалено б’ється серце, а то й зовсім зникає його стукіт. І тато, і мама ще пам’ятають себе юними, свій випускний. А тут: красуня-донька на високих підборах або ж серйозний син – вищий за тата, який просить пробачення.

Батьки благословили своїх дітей, подякували вчителям, піднесли коровай та рушник, на якому вишито імена випускників.

На Святі останнього дзвоника вручено Похвальні листи кращим учням, дипломи та грамоти вчителям, учні 9 та 11 класу, за доброю традицією,  посадили кущі троянд на алеї квітів, пролунав особливий дзвінок, він як рубіж між дитинством і дорослим життям, і наостанок батьки, проковтнувши сльози, завели за руку своїх дітей до класу, так, як колись вели у перший клас. А на урочистому святі вручення атестатів підняли над їхніми головами вишиті рушники, під якими зайшли вишукані та невпізнанно  красиві випускники. Вони дякували всім: директору – за будні сповнені роботи, за розуміння, вчителям за підтримку та знання, за щиру турботу,  поварам – за смачні обіди, бібліотекареві – за вчасно видані підручники, медсестрі – за щеплення та необхідну допомогу, техпрацівникам – за чисту школу, сторожам за те, що школу сторожили, а кочегарам – за тепло. Дзвінкоголосо  співали  вчителям, батькам, перші вчительці… А потім закружляли пари у прощальному   вальсі, вкотре викликавши сльози на очах присутніх.   На останніх акордах пісні «Прощай, школа» випускники залишили шкільне подвір’я. Перегорнуто ще одну сторінка життя вчителя. Дорослі діти пішли у самостійне життя. Нехай же їх крок буде впевненим.

Школа для моїх випускників – це вже історія. Одинадцятирічна історія перемог і поразок. І, як будь-яку історію, її треба пам’ятати, шанувати, поважати, до неї повертатися. Повертайтеся до школи в новому статусі -  статусі гостей, з посмішками і легким серцем. Нехай ці одинадцять років залишаться в пам’яті як захоплююча, наповнена подіями пригода!  Ви ж назавжди залишитися в моєму серці.

Я впевнена, що випускники нашої школи будуть пишатися своїм корінням, стануть опорою для батьків, держави. Нехай їх душі зігрівають промінчики добра, щастя, людяності, толерантності, впевненості.

В добру путь, дорогі діти! Будьте успішними, творіть свою  щасливу історію!

 Класний керівник Л.В. Передерій