В селі Миролюбному (Вища Погоріла) Старокостянтинівського району Хмельницької області школа грамоти існує з 1876 року. Школа була розміщена у звичайній селянській хаті, покритій соломою. Навчання проводилось в одній класній кімнаті, де навчався 21 учень, лише юнаки. Вчителем школи був селянин Карпо Сулимюк.
  В 90-х роках XIX століття школа була 3-річна церковно-приходська, навчання проводилось спільно хлопчиків і дівчаток. У школі навчалося біля 40 учнів. Вчителем був Поважнюк Онуфрій (житель села).
  На початку XX століття школа залишилась 3 – річна церковно–приходська до перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції. За цей час в школі працювали такі вчителі: Грабчук Ярема, Тарасюк Захар, Корнейчук Володимир(1908-1910рр.), Маркевич Олександра(1911-1917рр.). Навчання проводилось спільно: юнаки і дівчата в одній кімнаті.
   В 1908 році було побудоване нове приміщення школи. Матеріали для будівництва школи були закуплені поміщиком Мандельштамом, а жителі села вивозили своєю робочою силою і складали робочу силу при будівництві школи. Навчання проводилося в одній класній кімнаті, а друга кімната була як швейна майстерня, де могли дівчата після закінчення школи навчатись шити. Навчання в новому приміщенні почалося в 1909 році. Першим вчителем новозбудованої школи був Корнейчук Володимир і навчалось у школі 43 учні. Основними предметами, які вивчали у школі були арифметика, граматика, читання, чистописання, закон божий. У школі було запроваджено фізичне покарання з боку вчителя та священика, який проводив заняття в суботу. Коли учень закінчував 3-х річну церковно – приходську школу, він зобов’язаний скласти іспити. Якщо учень проявив свої здібності в навчанні, а також підчас іспитів, тоді вчитель, а особливо священик, рекомендував його у IV клас с. Сковородки, а там у гімназію міста Старокостянтинова. Навчатись у гімназії дітям селян було дуже важко, бо за навчання потрібно платити велику суму грошей, якої не витримувало дрібне знедолене селянське господарство. При таких обставинах діти бідних людей залишались неграмотними або малограмотнимим. Вони допомагали батькам або йшли в найми до куркуля, поміщика, де працювали за низьку заробітну плату, створювали блага для пануючих класів.
  Після 1917 р. -- в країні було введене обов’язкове безплатне навчання. Почалося спільне навчання хлопчиків і дівчаток. У школі припинено вивчення „закону божого”. Викладання проводилось рідною мовою В 1918-1920рр в селі Вища Погоріла склалась 3-х річна єдина трудова радянська школа. Станом на 1926 рік у школі навчалось 51 учень, що становило 75% охоплення дітей школою. Навчання проводив один вчитель. З 1920-1924рр.Кривіцький, з 1924-1930рр.-Кузьмич, а в 1930 році прибула вчителька Гриневич Юлія Андріївна (померла 1946р).Таким чином, у 1930 році в селі було здійснено загальне обов’язкове початкове навчання (4-х річне) рідною мовою (українською).
  В 1933-1937рр. було запроваджено загальне обов’язкове семирічне навчання в містах і багатьох селах. В 1933 році відкрився 5 клас семирічної школи. В цей час в школі була піонерська організація (1932р). Всі піонери носили піонерські галстуки з зажимом. Першою старшою піонервожатою школи була Пужак (Кльоц) Надія Панасівна. У школі працювало 8 вчителів , навчались діти сіл Вища Погоріла, Нижча Погоріла, Верхняки в кількості 125 учнів. Директором школи був Дзіодзін Броніслав Йосипович. Першими комсомольцями школи були Демко Наталка Уліянівна, Ковальчук Петро Григорович, Ковальчук Надія Йосипівна , Ковальчук Степан Йосипович , Кашпірук Тетяна Тодесівна , Ковтонюк Іван Іванович , Кучерук Павло Іванович , Лукашевич Олена Марківна , Палюк Петро Дем’янович , Семенюк Петро Антонович , Соломюк Люба Василівна , Франко Марія Петрівна , Яцюк Фросина Терентіївна , як учні VII класу –випускного класу Перший випуск учнів Вищепогорільської семирічної школи був у 1935-1936 навчальному році . Другий випуск семирічної школи відбувся у 1936-1937 навчальному році в кількості 25 учнів . Кількість учнів у школі з кожним роком збільшувалась. До школи ходили у V –VII класи учні з села Новоселиці. Станом на 1938 рік у школі навчалось біля 165 учнів із сіл В. Погоріла, Н. Погоріла, Верхняки та Новоселиця. Директорами були: до 1937р. Дзіодзін Бронислав Йосипович, 1937 – 1938рр. Прядько Микола Семенович, 1938 – 1041 роки Кармалюк Іван Йосипович.
  Навчання в школі було перервано в зв’язку з тимчасовою окупацією німецько-фашистськими загарбниками села В. Погоріла (червень 1941р. – березень 1944р.)
  8 березня 1944 року село Вища Погоріла було звільнено від німецьких орд і день 8 березня - Міжнародний жіночий день – жителі села провели вільно, дихнули на повні груди. Над селом засвітилось сонце свободи, радості й щастя. Жителі села В. Погоріла вголос заявили словами Т. Г. Шевченка:
І на оновленій землі
Врага не буде супостата,
І буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі!
  За звільнення села віддали своє молоде квітуче життя 53 громадяни, які похоронені в братській могилі, біля якої поставлено пам’ятник воїнам землі Радянської. Знову в селі розпочалося навчання в школі. Перші роки навчання були надзвичайно важкі: невистачало парт, столів, класних дошок, палива, навчальних посібників, навчального приладдя. Але поступово все це було переборено і за короткий час навчання учнів почало проходити в нормальних умовах. Кількість учнів у школі кожним роком зростала. Так , в 1954-1955 навчальному році у школі навчалося 218 учнів і працювало 13 вчителів. Навчання проходило в одному будинку, де було всього 4 класні кімнати, у дві зміни. З 1960 по 1964 рік в селі працювала восьмирічна школа. Перший випуск восьмирічної школи відбувся в 1961 році. З 1963 року школа стала загальноосвітньою трудовою політехнічною школою.
 
  Питання про будівництво школи стало на чергу дня. На своїх зборах колгоспники вирішили спорудити типове двохповерхове приміщення середньої школи за кошти артілі. Протягом 1964 – літа 1965рр. при активній участі колгоспників і пересувної механізованої колони №2 виросла двохповерхова школа.
12 вересня 1965р. відбулось урочисте відкриття новозбудованої школи. На мітинг, присвячений цій знаменній для трудящих артілі і їх дітей надії, зібрались колгоспники, учні місцевої школи, гості. Мітинг відкрив короткою вступною промовою голова колгоспу Іван Васильович Крисько. Він сердечно вітав присутніх з чудовим подарунком для підростаючого покоління, побажав дітям успіхів у навчанні, висловив порядку всім тим, хто брав участь у спорудженні школи.