Контрольна робота для учнів 5 класу по темі «Всесвіт» була різнорівневою. Завдання  початкового рівня (6 завдань по 0,5 б) було з вибором однієї правильної відповіді;  середній рівень завдання з вибором кількох правильних відповідей (3 завдання по 1 б); достатній рівень на встановлення послідовностей та відповідностей (2 завдання по1,5 б); 1 завдання 3 бали відкритої форми.

Така тестова різнорівнева контрольна робота починає готувати учнів до ЗНО і допомагає вміло розв’язувати  різнотипові завдання. Краще учні справилися з тестовими завданнями  початого рівня і відкритої форми.

Кількість учнів у 5 класі – 14, писали контрольну роботу 14 учнів, з них:

Високий рівень – 2

Достатній рівень  - 4

Середній рівень – 6

Початковий рівень – 2 (Боярський Е., Парук О.)

Допустили учні помилки в тестових завданнях і у завданнях на встановлення відповідності. В загальному учні справилися із завданнями в межах свого рівня.

Рекомендую учням більше приділяти уваги на творчі завдання, де треба давати повну розгорнуту відповідь. Більше читати додаткової  літератури і опрацьовувати матеріали  підручника по даній темі і по наступних, які будуть вивчатися.

Контрольна робота для учнів 6 класу по темі «Рослини» була різнорівневою. Завдання  початкового рівня (6 завдань по 0,5 б) було з вибором однієї правильної відповіді;  середній рівень завдання з вибором кількох правильних відповідей (3 завдання по 1 б); достатній рівень на встановлення послідовностей та відповідностей (2 завдання по1,5 б); 1 завдання 3 бали відкритої форми.

Така тестова різнорівнева контрольна робота починає готувати учнів до ЗНО і допомагає вміло розв’язувати  різнотипові завдання. Краще учні справилися з тестовими завданнями  початого рівня і відкритої форми.

Кількість учнів у 6 класі – 14, писали контрольну роботу 11 учнів, з них:

Високий рівень – -

Достатній рівень  - 4

Середній рівень – 5

Початковий рівень – 2 (Перепелиця А., Підгородецький Ю.)

Допустили учні помилки в тестових завданнях і у завданнях на встановлення відповідності.  Жоден учень не виконав завдання відкритої форми де треба було вказати взаємозв’язок будови з виконуваними функціями. Недоліки були у визначенні елементів будови вегетативних органів рослин.

Рекомендую учням більше приділяти уваги на творчі завдання, де треба давати повну розгорнуту відповідь. Більше читати додаткової  літератури і опрацьовувати матеріали  підручника по даній темі і по наступних, які будуть вивчатися. Приділяти більше уваги самостійній роботі учнів на уроках.

Кількість учнів у 7 класі – 12, писали контрольну роботу всі  учні, з них:

Високий рівень – 1

Достатній рівень  - 7

Середній рівень – 4

Початковий рівень - -

Допустили учні помилки в тестових завданнях і у завданнях на встановлення відповідності.  Один учень  виконав завдання відкритої форми де треба було вказати взаємозв’язок будови з виконуваними функціями. Недоліки були у визначенні ознак класів Плазунів, Земноводних, Птахів, Ссавців. При с встановлені відповідності між класами і представниками тварин цього класу. Не достатньо учні засвоїли даний матеріал.

Рекомендую учням більше приділяти уваги на творчі завдання, де треба давати повну розгорнуту відповідь. Більше читати додаткової  літератури і опрацьовувати матеріали  підручника по даній темі і по наступних, які будуть вивчатися. Приділяти більше уваги самостійній роботі учнів на уроках.

Кількість учнів у 8 класі – 14, писали контрольну роботу 13  учнів, з них:

Високий рівень –

Достатній рівень  - 2

Середній рівень – 8

Початковий рівень - 3

Допустили учні помилки в тестових завданнях при визначенні будови та функцій організму і у завданнях на встановлення відповідності між будовою органів та функціями, що вони виконують.  Жоден учень не виконав завдання відкритої форми де треба було вказати, як відбувається регуляція  органів.

Рекомендую учням більше приділяти уваги на творчі завдання, де треба давати повну розгорнуту відповідь. Більше читати додаткової  літератури і опрацьовувати матеріали  підручника по даній темі і по наступних, які будуть вивчатися. Приділяти більше уваги самостійній роботі учнів на уроках.

Кількість учнів у 9 класі – 12, писали контрольну роботу 9  учнів, з них:

Високий рівень –

Достатній рівень  - 6

Середній рівень – 3

Початковий рівень - -

Допустили учні помилки в тестових завданнях при визначенні будови шкіри і органів виділення і у завданнях на встановлення відповідності між будовою та функціями.  Жоден учень не виконав завдання відкритої форми де треба було вказати,  як пов’язані органи виділення між собою і регулюються організмом.

Рекомендую учням більше приділяти уваги на творчі завдання, де треба давати повну розгорнуту відповідь. Більше читати додаткової  літератури і опрацьовувати матеріали  підручника по даній темі і по наступних, які будуть вивчатися. Приділяти більше уваги самостійній роботі учнів на уроках, щоб надалі використати знання на ДПА або ЗНО.

Кількість учнів у 10 класі – 10, писали контрольну роботу всі  учні, з них:

Високий рівень –

Достатній рівень  - 5

Середній рівень – 5

Початковий рівень - -

Допустили учні помилки в тестових завданнях при визначені будови органел кліти прокаріотів та еукаріотів і у завданнях на встановлення відповідності між будовою та функціями. Жоден учень не виконав правильно завдання відкритої  форми, а саме не розв’язали задачі з молекулярної біології.

Рекомендую учням більше приділяти уваги розв’язуванню задач з молекулярної біології. Більше читати додаткової  літератури і опрацьовувати матеріали  підручника по даній темі і по наступних, які будуть вивчатися. Приділяти більше уваги самостійній роботі учнів на уроках.

Кількість учнів у 11 класі – 11, писали контрольну роботу 10 учнів, з них:

Високий рівень –

Достатній рівень  - 7

Середній рівень – 3

Початковий рівень - -

Допустили учні помилки в тестових завданнях при визначенні закономірностей мінливості і у завданнях на встановлення відповідності між ознаками та видами мутацій.  Жоден учень не виконав повністю завдання відкритої форми де треба було розв’язати генетичну задачу.

Рекомендую учням більше приділяти уваги на творчі завдання, де треба давати повну розгорнуту відповідь і її обгрунтувати. Більше читати додаткової  літератури і опрацьовувати матеріали  підручника по даній темі і по наступних, які будуть вивчатися. Приділяти більше уваги самостійній роботі учнів на уроках, а особливо учням, які будуть брати участь у ЗНО.

Тема: Значення дихання. Система органів дихання

Мета: сформувати в учнів знання про значення дихання як процесу необхідного для життєдіяльності організму людини; розвивати критичне мислення, уміння аналізувати, порівнювати, обґрунтовувати взаємозв’язок будови і функції; виховувати уважність, допитливість, здійснювати гігієнічне виховання.

Обладнання і матеріали: таблиці, малюнки органів дихання

Базові поняття і терміни: дихання, зовнішнє і внутрішнє дихання, носова порожнина, носоглотка, гортань, трахея, бронхи, легені, альвеоли, плевра, плевральна порожнина.

Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів:

називає:

- етапи дихання;

- органи дихання;

характеризує:

- будову і функції органів дихання;

- процес утворення голосу та звуків мови;

пояснює:

- значення дихання;

- взаємозв'язок будови і функцій органів дихання;

розпізнає (на малюнках,фотографіях, муляжах):

- органи дихання;

висловлює судження:

- щодо значення знань про функції та будову дихальної системи для збереження здоров'я.

Тип уроку: комбінований

Етапи уроку

І. Привітання

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності до уроку. Перевірка присутніх.

ІІ. Повідомлення теми уроку

У народі кажуть: «Потрібен як повітря», маючи на увазі те, без чого не можна прожити. Справді, людина витримує без їжі кілька десятків днів, без води — кілька днів, а без повітря — лише 5 хвилин!

Послухайте пораду лікаря хворому з роману М. Павленка «Щастя»: «Ваша хвороба вимагає простих ліків — повітря. Побільше його — і наяву, й уві сні. Навчіться дихати. Звикайте ставитися до повітря, як до їжі, пережовуйте його носовою порожниною, куштуйте, пробуйте на запах, насолоджуйтесь ним, як гурман...»

Виконуйте ці поради, використовуючи знання про дихальну систему, які ви отримаєте на сьогоднішньому уроці тема якого «Значення дихання. Система органів дихання».

ІІІ. Очікування

Після вивчення даної теми ви маєте …

Користуватися фактичним матеріалом

- називати органи дихання;

Знати теоретичний матеріал

- значення дихання;

- будову і функції органів дихання;

Уміти застосовувати знання

- розпізнають органи дихання на малюнках;

- пояснювати зв'язок між будовою і функціями органів дихання.

ІV. Актуалізація опорних знань

Проблемне питання

Римський лікар Клавдій Гален (129–201 н. е.) вважав, що дихання виконує три функції:

•    Підтримує вогонь, який виникає в серці.

•    Забезпечує надходження повітря в кров.

•    Виділяє продукти горіння від полум’я в серці.

Ви згодні з Галеном? (Обговорення питання.)

Запитання до учнів

•     Які функції виконує дихальна система?

V. Інформаційне повідомлення

1. Значення дихання.

Дихання — загальна ознака усіх живих організмів. Це один з основних процесів обміну речовин і енергії, унаслідок якого відбувається надходження в організм О₂ і вивільнення СО₂ (зовнішнє дихання), а також використання О₂ клітинами та тканинами для окиснення органічних речовин із вивільненням енергії, необхідної для життєдіяльності (клітинне або внутрішнє дихання).

         Функції дихальної системи

- обмін газів між організмом і навколишнім середовищем, тобто надходження кисню і виділення вуглекислого газу;

- є фактором теплорегуляції;

- легені є органами виділення (вода, молочна кислота, мікроорганізми);

- елементи системи зумовлюють нюх і містять голосовий апарат.

2. Будова і функції органів дихання

Систему органів дихання людини становлять повітроносні шляхи та легені. До повітроносних шляхів належать: носова порожнина, носоглотка, гортань, трахея і бронхи. Носова порожнина розділяється кістково-хрящовою перегородкою на праву і ліву половини, у кожній з яких є звивисті носові ходи. Слизова оболонка, що вистилає носову порожнину, густо вкрита війками, пронизана кровоносними судинами і залозами. Повітря, що надходить у носову порожнину, очищається, зігрівається, зволожується і знезаражується.

З носової порожнини повітря потрапляє в носоглотку, а потім у гортань. Гортань має вигляд лійки, стінки якої утворені кількома хрящами. Порожнина гортані вистелена слизовою оболонкою і містить рецептори. У разі випадкового їх подразнення шматочками їжі, різними твердими або рідкими речовинами та газовими сумішами, а також унаслідок запальних процесів виникає захисний дихальний рефлекс - кашель. Це різкий рефлекторний видих через рот. Завдяки кашлю порожнина гортані очищається, що дає змогу захистити інші органи дихання.

Гортань - не тільки частина дихальної системи, а й орган утворення голосу. В гортані натягнуті дві голосові зв'язки, що складаються з еластичних пружних волокон, розташованих паралельно одне до одного. Між голосовими зв'язками є голосова щілина. Натяг голосових зв'язок змінюється завдяки скороченню або розслабленню прикріплених до них м'язів. При цьому голосова щілина може звужуватися або розширюватися.

Голос утворюється тільки тоді, коли видихуване повітря проходить через голосову щілину, яка при цьому звужується. Натягнуті зв'язки починають коливатися і виникає звук. Коли людина мовчить, то голосові зв'язки розходяться, голосова щілина набуває вигляду рівностороннього трикутника. Голосові зв'язки можуть робити від 80 до 10 000 коливань за секунду.

Висота голосу людини залежить від довжини голосових зв'язок. Чим коротші голосові зв'язки, тим більша частота їхніх коливань і тим вищий голос. У жінок голосові зв'язки коротші, ніж у чоловіків, тому жіночий голос вищий. Відтінки голосу залежать від резонаторів, роль яких виконують порожнини рота, носа, носоглотки, глотки.

У період статевого дозрівання у хлопчиків відбувається «мутація» голосу, коли гортань росте швидко, а нервова регуляція м'язів і зв'язок перебудовується повільніше. Тому підліток розмовляє то басом, то високим голосом. У цей період не можна перенапружувати голосові зв'язки, голосно розмовляти, слід оберігати гортань від застуди. Зверху вхід до гортані прикривається надгортанником, який перешкоджає потраплянню їжі в гортань і дихальні шляхи.

Із гортані вдихуване повітря проходить у трахею, що має вигляд трубки. Її передня стінка утворена хрящовими півкільцями, з’єднаними між собою зв’язками й м’язами. Задня м’яка стінка трахеї прилягає до стравоходу і не заважає проходженню їжі. Трахея розгалужується на два бронхи, що входять у праву і ліву легені. У легенях бронхи багаторазово поділяються, утворюючи так зване бронхіальне дерево. Найтонші бронхи — бронхіоли — закінчуються альвеолярними ходами, на стінках яких розташовані легеневі пухирці, або альвеоли. Альвеоли утворюють дихальну (газообмінну) частину легень, а бронхи — повітроносну. Легеневі пухирці утворюють губчасту масу, яка формує легені. Легені заповнюють усю грудну порожнину, за винятком місця, зайнятого серцем, кровоносними судинами, повітроносними шляхами і стравоходом.

Легені — парний орган. Зовні вони вкриті сполучнотканинною оболонкою — легеневою плеврою. Внутрішню стінку грудної порожнини вистилає пристінкова плевра. Герметична плевральна порожнина між легенями й пристінковою плеврою зволожена, і в ній немає повітря. Основна функція легень — забезпечення газообміну між зовнішнім середовищем та організмом.

VІ. Практичне застосування набутих знань

Вправа «Німий малюнок»

Зробіть підписи до малюнка:

VІІ. Хвилинка розвантаження

Цікаво знати

- Поверхня легень людини дорівнює приблизно 100 м².

- Повна ємність легень дорівнює 5 000 см³, життєва (при максимальному вдиху і видиху) – 3500-4500 см³; звичайний вдих становить 500 см³. В легенях безліч чутливих, вегетативних нервів та лімфатичних судин.

- Легені людини містять майже 3 000 кілометрів повітроносних шляхів.

- В легенях знаходиться близько 500 мільйонів альвеол – міхурців на кінцях найтонших розгалужень бронхів, куди під час дихання проходить повітря.

- Всього за 1,5 секунди серце проганяє кров по всій сумарній площі альвеол і переміщує її назад у кровообіг. Це відбувається близько 100 000 разів кожен день, повністю автоматично.

- Сумарна вага крові, що проганяється щоденно через легені, дорівнює близько 8 тонн.

- Щоденно через легені проходить в середньому 10 000 літрів повітря.

- Дихання в стані спокою використовує всього 3-5% загальної енергії, споживаної тілом людини.

- Легені здатні протистояти хворобам протягом довгого часу.

- Завдяки вбудованому функціональному запасу, людина може втратити 75% тканин легенів до того, як почнуться серйозні труднощі з диханням.

- При активному видиху (наприклад кашель, чхання) використовується мускулатура черевного преса, діафрагми і міжреберні м’язи. При глибокому вдиху використовується мускулатура плечового поясу.

- Права легеня людини вміщає в себе більше повітря, аніж ліва.

- Доросла людина в середньому робить 23 тис. вдихів і видихів в день.

- Хронічне зловживання алкоголем призводить до руйнування білків, які захищають тканину легень.

- У курців хронічний бронхіт зустрічається в 5-7 разів частіше, ніж у тих, хто не палить.

VІІІ. Корекційно-оцінюючий етап

Виберіть правильну відповідь (одну або кілька)

1. Укажіть значення густої сітки капілярів носової порожнини:

 а) повітря зігрівається;

 б) повітря охолоджується;

 в) не має жодного значення.

2. Виберіть функції носової порожнини:

 а) повітря, яке вдихається, зволожується;

 б) повітря, яке вдихається, зігрівається;

 в) повітря, яке вдихається, знешкоджується від хвороботворних мікроорганізмів;

 г) всі функції разом узяті.

3. Позначте орган, у якому перетинаються дихальні й травні шляхи:

 а) носова порожнина;

 б) глотка;

 в) гортань;

 г) бронхи.

 4. Зазначте правильну послідовність проходження повітря по повітроносних шляхах:

 а) глотка;

 б) носова порожнина;

 в) трахея;

 г) гортань;

 д) бронхи.

5. Позначте спільне між будовою і функцією трахеї і бронхів:

 а) повітроносні органи;

 б) органи утворення голосу;

 в) складаються з хрящових півкілець;

 г) утворені кількома хрящами;

 д) мають війчастий епітелій.

6. Вкажіть орган, який є голосоутворювальним:

 а) трахея;

 б) бронхи;

 в) гортань.

7. Зазначте правильну послідовність проходження повітря по нижніх повітроносних шляхах:

 а) трахея;

 б) гортань;

 в) бронхи.

8. Сконструюйте відповідь у вигляді схеми «Значення дихання для організму людини».

 9. Охарактеризуйте, як виникають звуки членороздільної мови та які органи беруть участь в їх формуванні. Поясніть, чому порушення гігієнічних правил призводить до захворювання голосових зв'язок.

ІХ. Підведення підсумків уроків

1. Підсумок уроку.

2. Домашнє завдання: опрацювати відповідний параграф підручника.

Тема. Відносна густина газів

Мета:

·       Розкрити суть поняття «відносна густина газів»; навчити учнів здійснювати розрахунки відносної густини газів, обчислення молярної маси за відомою відносною густиною; показати практичне значення цих розрахунків.

·       розвивати пізнавальний інтерес, логічне мислення

·       виховувати творчу , допитливу особистість, почуття гідності, бережливості, вміння працювати в колективі, взаємодопомогу.

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів:                                    Учень:                                                                                                                                                - обчислює  відносну густину газу за іншим газом

Обладнання та реактиви: періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва, роздаткові картки з завданнями терези, колба об’ємом 0,250 мл із пробкою, установка для одержання кисню. 

Базові поняття та терміни:  молярна маса, маса, молярний об’єм , нормальні умови, густина, об’єм.                                                                                                                         

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.                                                                       Перевірка домашнього завдання

1. Звіряємо відповіді в задачах, коментуємо, відповідаємо на запитання учнів.                                                                                                        2. Заповнюємо таблицю на дошці й у зошитах, проводячи розрахунки усно (умови нормальні).

Формули для розрахунку записуємо на дошці:

n = V/Vm,              n=m/M

 Яким законом ми скористалися, щоб обчислити об'єм газів? (Законом Авогадро)

III.Мотивація навчальної діяльності                                                                                                  Повідомлення теми, мети уроку                                                                                                      

IV. Вивчення нового матеріалу                                                                                                          Розповідь учителя                                                                                                                                         З таблиці на дошці видно, що однакова кількість речовини різних газів займає однаковий об'єм, але має різну масу, як і різну молярну масу. Тобто гази мають різну густину. Порівняємо густину двох газів кількістю речовини 1 моль за н. у.

Тоді співвідношення густин:

Таке співвідношення називають відносною густиною газів і позначають D. Це безрозмірна величина, що показує, у скільки разів один газ важчий або легший за інший.

D = M₁/M₂,

звідси  M₁ = D · M₂.

Отже, за молярною масою відомого газу можна визначити густину будь-якого газу.

Демонстрація

1. Зважуємо закриту колбу з повітрям на терезах.

2. Заповнюємо колбу киснем, закорковуємо та зважуємо.

3. Обчислюємо співвідношення маси колби з повітрям і киснем, це й буде відносна густина, оскільки об'єм колби однаковий, а отже, і кількість речовин однакова.

4. M₂(O₂) = 32 г/моль.

За формулою М₁ = D · M₂ обчислюємо молярну масу повітря в кімнаті.

V. Закріплення вивченого матеріалу

Розв’язування задач

Задача 1

Обчисліть відносну густину карбон (ІV) оксиду за киснем.

Розв’язання

Відповідь: 1,375.                                                                                                                    

Робота з таблицею                                                                                                                    

Учні заповнюють таблицю. Використовується прийом «Естафета»

VI  Підсумок уроку

VII Домашнє завдання

Опрацювати відповідний параграф підручника, відповісти на запитання.

                                             Тиждень біології та хімії

                                               10-14 лютого 2014 року

                                                План роботи на тиждень

Понеділок               Випуск стінгазет на тему "Ми - за здоровий спосіб життя"   учні 7-11 класів

Вівторок                 Кросворди, загадки про природу і навколишній світ    учні 5-6 класу

Середа                   Інтелектуальна гра для учнів 8-9 класів "Щасливий випадок"

Четвер                   Брейн-ринг для учнів 7 класу "У світі рослин"

П'ятниця                 Конференція 10-11 класів "Отрутохімікати: за і проти..."

/uploads/editor/7520/499536/sitepage_70/files/uroki_himii_10_klas_riven_standartu.doc Контрольні роботи з хімії 10 клас, рівень стандарту 

Всеукраїнський конкурс

"Парки легені міст і сіл"

                                                                                              Назва роботи: Парки-памятки садово-паркового мистецтва Новоселицької садиби.

Виконала учениця 6 класу Тимощук Ірина Олександрівна

          Серед різноманітної палітри зразків садибних ансамблів минулих століть на Поділлі та Волині, які дійшли до наших часів, особливе місце займає палац, побудований на початку XIX століття в селі Новоселиця, що в Старокостянтинівському районі. На значну увагу Новоселицька садиба заслуговує хоча б тому, що являє собою рідкісний для наших земель зразок рома­нтичної готики.

/uploads/editor/7520/499536/sitepage_70/files/park_novoselicya.doc

З 07.11 ПО11.11.2016 РОКУ ВІДБУВСЯ ТИЖДЕНЬБІОЛОГІЇ ТА ХІМІЇ

ЗАПЛАНОВАНІ ЗАХОДИ

Понеділок - Ознайомлення з планом роботи на тиждень

Вівторок-- Кросворди, вікторини з хімії та біології. Відкритий урок-екскурсія з біології 7 клас "Різноманітність тварин свого краю"

Середа - виховний захід "Знавці флори". Відкритий урок з біології 7 клас "Риби. Визначальні ознаки будови, біологічні особливості, середовище існування".

Четвер - Гра "Що? Де? Коли?"8-9 клас

П"ятниця - Виступ екологічної бригади.

Пдсумки роботи тижня

 У конкурсі знавців Флори виграла команда 7 класу "Живчики"

У грі "Що? Де? Коли?" виграла команда 9 класу Бім Бом

У брейн-рингу 10-11 клас , команди набрали однакову кількість балів.

          Розробки уроків з біології 10 клас за новою програмою                      

   Урок № 1

Тема: Міждисциплінарні зв’язки біології та екології.

Мета: розглянути поняття наук біології та екології, як біологічних наук; розвивати вміння  порівнювати  між предметні зв’язки; виховувати  розуміння єдності людини і природи та бережливе ставлення до всього живого.

Обладнання і матеріали: схема «Міжпредметні зв’язки».

Базові поняття і терміни: біологія, екологія, міждисциплінарні, наука.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Компетентності    застосування знань про закономірності функціонування живих систем.

Наскрізні лінії  «Екологічна безпека і сталий розвиток» .                    

                                        Етапи  уроку

І. Організаційний етап

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності класу до уроку. Перевірка присутніх.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Дайте відповідь на питання.

• Які розділи біології ми вивчали в попередніх класах?
• Чому важливі знання з біології для людини?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

         Бесіда.

Які види продукції, отриманої з допомогою біологічних об’єктів, ви використовуєте у своєму повсякденному житті?

У сиву давнину людина сприймала навколишній світ як єдине ціле, тому природничі науки формувалися в межах цього бачення природи як всеохоплюючі наукові дисципліни. У Давній Греції і Давньому Римі їх число було зовсім невелике. Кінець XVIII та початок XIX століть ознаменувалися переходом до аналітичного розгляду природи. Відповідно до цього почався досить швидкий процес диференціації наук. Так, наприклад, із природознавства першою виділилася біологія — наука про живі організми, та пізніше вона розчленувалась на ботаніку й зоологію, які згодом диференціювалися на ряд інших (анатомію рослин, морфологію рослин і т. п. ). До кінця XX століття процес диференціації в основному завершився і почався новий етап — етап синтезу наукового знання.

ІV. Вивчення нового матеріалу

Розповідь вчителя з елементами бесіди

1. Визначення та основні поняття екології

Вперше термін "екологія" був запропонований німецьким біологом Е. Геккелем у1866 р. У дослівному перекладі (oikos - з грецької означає дім) екологія - це наука про "дім", тобто про природу, що оточує нас. Вона вивчає умови існування живих організмів, їхній взаємозв'язок та їхню взаємодію з довкіллям. Але наприкінці XX ст. зміст екології став дещо ширшим, та її місце в системі наук значно змінилося. Екологія виникла як суто біологічна наука, але в наш час вона трансформувалася і стала наукою про структуру та функцію природи в цілому, наукою про біосферу, наукою, що вивчає місце людини на нашій планеті, наукою про взаємозв'язки всього живого на нашій планеті між собою та з довкіллям.

Видатний американський вчений Ю. Одум одним з перших почав розглядати екологію не як вузьку біологічну наукову дисципліну, а як міждисциплінарну науку, що досліджує багатокомпонентні та багаторівневі складні системи у природі та суспільстві. Ця якісна зміна в розумінні екології вимагала озброєння її новими методами та зробила високо актуальною для вирішення соціальних й економічних проблем людства.

 Екологія - це наука про взаємовідносини живих істот між собою та з неорганічною природою, що їх оточує, про зв'язки в системах, яким підпорядковане існування організмів, про структуру і функціонування цих систем.

Предмет екології

Згідно сучасним уявленням про предмет екології, то це сукупність або структура зв'язків між організмами та середовищем, що їх оточує. Екологія відноситься до фундаментальних розділів біології і є складовою частиною кожного з усіх таксономічних підрозділів.

Таким чином, зміст сучасної екології найкраще виділити виходячи з концепції рівнів організації живої матерії, які складають " біологічний спектр".

У галузі вивчення природи почала формуватися екологія як одна з перших синтетичних міждисциплінарних наук. Вона й досі зберігає свою назву «екологія», успадковану з періоду аналітичних наук, але мета її вже інша: на основі спеціальних аналітичних наукових дисциплін дати загальну картину структури і функціонування природи та визначити місце і роль людини в природних процесах. У цьому розумінні екологія — це наука майбутнього. Саме існування живої природи на нашій планеті та процвітання людського суспільства залежать від того, наскільки об'єктивно та своєчасно будуть розкриті глобальні закономірності існування біосфери, і на цій основі сформульована та реалізована стратегія дій людини щодо природи.

2. Поняття біології як науки

Біоло́гія (дав.-гр. βίοσ — життя, дав.-гр. λόγος — слово; наука) — система наук, що вивчає життя в усіх його проявах й на всіх рівнях організації живого, про живу природу, про істот, що заселяють Землю чи вже вимерли, їхні функції, розвиток особин і родів, спадковість, мінливість, взаємини, систематику, поширення на Землі; про зв'язки істот та їхні зв'язки з неживою природою. Біологія встановлює загальні закономірності, властиві життю в усіх його проявах.

3. Зв’язки екології з біологією та іншими науками

Для того щоб краще зрозуміти предмет і завдання екології як науки, схарактеризуємо взаємозв’язки її з іншими біологічними науками, скориставшись прийомом Ю. Одума (1975). Образно зобразимо структуру біології у вигляді «шарового пирога» (рис. 1.1). Розрізавши його на куски по горизонталі, отримаємо фундаментальні науки – молекулярну біоло-

гію, морфологію, фізіологію, генетику, теорію еволюції, біологію розвитку, екологію та ін., що вивчають основні властивості життя і не обмежуються дослідженням окремих груп організмів. Якщо розріжемо цей «пиріг» по вертикалі, то дістанемо «таксономічні» науки, що займаються вивченням природних груп живих організмів, – ботаніку, зоологію, мікробіологію та ін. Кожна з цих наук об’єднує окремі науки, що мають справу з порівняно вузькою групою живих організмів. Відповідно до цього зоологію можна розділити на протозоологію, ентомологію, іхтіологію, орнітологію і т. д.

Екологія належить до фундаментальних розділів біології і є складовою частиною всього таксономічного підрозділу. Тому можна говорити про екологію рослин, екологію тварин, екологію мікроорганізмів та ін. Розглядаючи більш часткові елементи цих розділів, можна виділити екологію людини, птахів, риб, комах тощо.

У свою чергу екологія поділяється ще на чотири горизонтальні рівні (рис. 1.2), що відповідають різним рівням біологічної організації: від особини (аутекологія) через популяцію (демекологія) і співтовариство (синекологія) до екосистеми (екологія екосистем) і біосфери (екологія біосфери).

З метою точнішого визначення сфери компетенції екології розглянемо спектр рівнів організації живої матерії. Його можна представити у вигляді такої послідовності:

Екологія розглядає в основному той бік взаємодії організмів із середовищем, який зумовлює розвиток, розмноження та виживання особин, структуру й динаміку чисельності популяцій і співтовариств та їхню роль у біоценозах. Наприклад, фізіолог вивчає залежність від температури процесів, які відбуваються в організмі, еколог же вивчає, як впливають зміни температури на інтенсивність розмноження і плодовитість організмів, тривалість їх онтогенезу, на характер трофічних зв’язків, швидкість і напрямок біологічних процесів, що беруть участь у колообігу речовин в екосистемах.

Тематика екології часто перетинається з тематикою інших галузей біології: фізіології, генетики, біофізики, теорії еволюції тощо. Це визначає формування багатьох проміжних і синтетичних напрямів, таких як цитоекологія, екологічна фізіологія, продукційно-енергетична екологія, еволюційна екологія та ін.

Екологія тісно переплітається з небіологічними науками – фізикою, хімією, геологією, географією та ін. Екологічний підхід до вирішення географічних і фізико-географічних проблем наочно виявляється в гідробіології: вивчення сукупності організмів, які населяють товщу води і дно, проводять разом з дослідженнями різних факторів води, припливно-відпливних явищ, циркуляції водяних течій тощо.

ІV. Узагальнення і систематизація знань

Заповнити таблицю

V. Домашнє завдання

Прочитати відповідний параграф підручника, дати відповіді на запи­тання після параграфа.

Урок № 48

Тема: Мутації та їх властивості. Поняття про спонтанні мутації

Мета: ознайомити школярів із видами мутацій та їх класифікацією, розглянути основні мутагенні фактори; розвивати навички порівняння й аналізу на основі фактів; виховувати інтерес до біології та проблем збереження життя.

Обладнання і матеріали: рисунки й фотографії із зображенням нормальних і мутантних особин різних видів, таблиця або слайди презентації зі схемою класифікації мутацій і мутаген­них факторів, підручники, робочі зошити.

Базові поняття і терміни: мутація, теорія мутацій, генетична рекомбінація, точкові мутації, хромосомні перебудови, геномні мутації, анеуплоїдія, поліплоїдія, мутагенез, мутагени фізичні, хімічні і біологічні, репарація.

Наскрізні змістові лінії: Здоров′я і безпека. Екологічна безпека і сталий розвиток

Компетентності: навчально-пізнавальна компетентність, компетентність особистісного самовдосконалення,  загальнокультурна компетентність.

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

І. Привітання

Привітання. Перевірка готовності до уроку. Перевірка присутніх.

ІІ. Повідомлення теми уроку

ІІІ.  Актуалізація опорних знань

Уривок з повісті братів Стругацьких:

„На капітелях колон і в лабіринтах велетенської люстри, що звисала з погорілої стелі, шерхотіли кажани й летючі собаки. З ними Модест Матвійович боровся. Він полива їх скипидаром і креозотом, обпилював дустом, обприскував гексахлораном, вони гинули тисячами, але відроджувалися десятками тисяч, змінюючись. Серед них з'явилися такі, що співали й розмовляли, нащадки найдревніших родів живилися тепер піретрумом, змішаним з хлорофосом..."

• Про яке явище йде мова?
• Що є джерелом мутаційної мінливості?
• Що ви знаєте про мутації? Чи завжди вони такі жахливі, як в повісті братів Стругацьких?

ІV. Інформаційне повідомлення

Розповідь вчителя

Під терміном мутація (від лат. мутаціо — зміна) розуміють стійку, раптову зміну фенотипу, яка пов'язана з перетвореннями генотипу. Отже, вона завжди успадковується. Зараз під мутаціями розуміють будь-якізміни в структурі генетичного апарату. Такі зміни можуть успадковуватися і або призводити до летальних наслідків, або робити особину безплідною. Поняття «мутація»у 1903 р. увів голландський генетик Туго де Фріз (1848-1935). Він сформулював головні положення теорії мутацій.

Основні положення теорії мутацій у сучасному трактуванні.

• Мутації виникають раптово, стрибкоподібно та проявляються у виглядідискретних ознак.

• Мутації не втрачаються і передаються з покоління в покоління.

• Мутації проявляються по-різному й можуть бути домінантними або рецесивними, корисними й шкідливими, відрізнятися силою свого впливу на організмі бути летальними.

• Ті самі мутації можуть виникати повторно.

• Мутації можна викликати впливами на організм сильнодіючих фізичних абохімічних агентів.

• Мутації завжди спонтанні, незалежні одна від одної, не мають групової спрямованості.

• Мутувати може будь-яка ділянка хромосоми.

Мінливість організмів, викликана мутаціями, отримала назву мутаційна мінливість. Цей тип мінливості є найважливішим джерелом еволюційних перетворень. Завдяки генетичній мінливості утворюються організми з новими властивостями та ознаками.

Типи мутацій. За характером спадкових змін генетичного апарату виділяють три типи мутацій.

Точкові, або генні, мутації — це мутації нарівні первинного ланцюга ДНК, які призводять до порушення амінокислотної послідовності в білках, що зазвичай маєнегативні наслідки для організму. Адже амінокислотна послідовність у кожному білку строго специфічна, і заміна навіть однієї з них може призвестидо порушення його просторовоїструктури й, відповідно, функцій. Найпоширеніший випадок точкової мутації — заміщення нуклеотидної пари АТ на ГЦ. Якщо ці зміни відбуваються в межах структурних генів, то в результаті замість триплета АГА,наприклад, може з’явитися триплет АГЦ, і в поліпептидномуланцюзі, відповідно, замість негативно зарядженої амінокислоти аргініну виявиться незаряджена амінокислота серин. Це може призвести дозміни заряду білка, порушення його конформації, а якщо це фермент, — то й дозниження швидкості хімічної реакції, яку він каталізує. У результаті можуть початися збої в метаболізмі всього організму.

Хромосомні перебудови. Зміни структури хромосом також відносять до розряду мутаційних подій. Це можуть бути переноси частини однієї хромосоми на іншу, зміни розташування генів на хромосомі шляхом їх розвороту на 180°, вставляння зайвої частини хромосоми або, навпаки, випадіння яких-небудь ділянок.

У більшості випадків хромосомні перебудови не проходять для організму без наслідків. Найчастіше вони завершуються смертю організму ще на дуже ранніх стадіях розвитку зародка. Якщо ж хромосомні перебудови не стосуються генів, які відповідають за важливі функції організму, то зазвичай вони призводять до порушень мейозу й стерильності особини.Проте бувають і зовсім нейтральні хромосомні перебудови.

Геномні мутації є змінами кількості хромосом. Їх причиною є грубі порушення процесу мейозу.Одним з видів геномних мутацій є анеуплоїдія (від грец. ан — негативнийпрефікс, еу — повністю, плоос — спроба; еідос — вигляд) — збільшення гомологічних хромосом на одну й більше або,навпаки, нестача найчастіше однієї хромосоми. У результаті особини виду, якому властивий диплоїдний набір 2п = 22,можуть мати 21, 23, 24 і навіть 25 хромосом. Зазвичай у тварин такі порушення несумісні з нормальною життєдіяльністю організму й призводять або до летального кінця на ранніх стадіях, або до численних порушень розвитку. Синдром Даунау людини — спадкове захворювання, що веде до різноманітних вад розвитку, у томучислі й розумової відсталості, — викликає додаткова хромосома за 21-ю парою.

Виникнення мутацій. Процес виникнення мутацій називають мутагенезом (від мутації і генезис). Мутації виникають із двох причин. Перша — дія різноманітних випадкових неочевидних факторів, що призводить до виникнення спонтаннихмутацій, які є дуже рідкісними подіями. Друга причина — під впливом чітко означених сильнодіючих зовнішніх факторів мутагенів. Такі мутації називають індукованими і вони виникають масово.

Фізичний мутагенез. Усі види іонізуючого опромінення організмів призводять до появи мутацій і є сильними фізичними мутагенами. У лабораторних умовах використовують майже винятково рентгенівські й гамма-промені. Це пов'язано з тим,що вони краще, ніж потоки заряджених частинок, проникають усередину організму.Фізичними мутагенами також є ультрафіолетові промені та підвищена температура.

Проходячи крізь клітину, промені на своєму шляху виривають електрони зовнішньої оболонки атомів і перетворюють їх на позитивно заряджені іони. Електрони, що вивільняються, приєднуються до інших атомів, надаючи їм негативного заряду.В результаті у клітині та ядрі утворюється величезна кількість високоактивних хімічних радикалів. Якщо вони взаємодіють зі структурними білками або ферментами,змінюючи їх структури, то це лише на якийсь час призводить до порушень роботиклітини. Якщо ж вони взаємодіють з ДНК, відбуваються незворотні зміни — мутації. Мутації можуть бути пов'язані з порушеннями структури як одного нуклеотиду, так і відразу низки сусідніх нуклеотидів. У результаті в першому випадку в ходіреплікації можуть виникати точкові мутації, а в другому — перебудови хромосом.Цікаво, що вплив іонізуючого опромінення найчастіше призводить саме до другого типу мутацій.

Важливою властивістю фізичних мутагенів є пряма залежність між дозою випромінювання, яку отримує організм, і виходом мутацій. Що більша доза, то, відповідно, більше мутацій. Звідси був зроблений висновок, що не існує граничних доз дії іонізуючого опромінення, нижче яких воно не шкідливе. Просто за малих доз рівень мутування не дуже помітний. Якщо ж організм перебуватиме в умовах низького рівня радіації доволі тривалий період, накопичений мутагенний ефект може бутине менший, ніж за одержання великої дози за дуже короткий період часу.

Хімічний мутагенез. Хімічні мутагени — речовини певних типів хімічних сполук, що, взаємодіючи з ДНК, уражують саме генетичний апарат клітини. До хімічних мутагенів відносять: неорганічні речовини (SO₂. NO₂, Н₂0₂,  HNO₃, солі нітратної кислоти, сполуки Плюмбуму та Гідраргіуму); прості органічні сполуки (формальдегід ,хлороформ) та набагато складніші органічні сполуки. Сильні мутагенні властивості мають циклічні органічні сполуки, у яких бере участьатом Нітрогену. До цієї групи сполук відносять усі аналоги азотистих основ. Мутагенами виявилися й багато отрутохімікатів, які використовують для боротьбиіз сільськогосподарськими шкідниками.

Механізм дії хімічних сполук багато в чому нагадує дію опромінювання. Лише в цьому випадку хімічно активні речовини не утворюються у клітині піддією зовнішньої енергії. Вони проникають у клітину як чужорідні речовини, починають реагувати з ДНК, змінюючи її структуру, що згодом провокує неправильну реплікацію, і в такий спосіб призводять до мутацій. Є особливі форми хімічних мутагенів, які не змінюють первинну структуру ДНК, а утворюють комплексиз ДНК. У цих місцях відбуваються порушення синтезу ДНК.

Хімічний мутагенез має багато спільного з фізичним. Зокрема, що вища доза хімічного мутагену, то більший вихід мутацій. Але хімічний мутагенез має рядсвоїх особливостей. По-перше, хімічні мутагени діють більш специфічно, частовикликаючи певні мутації. По-друге, вони мають більш віддалений ефект. Це означає, що мутації можуть проявитися через кілька клітинних поділів або навітьчерез два-три покоління.

Біологічні мутагени. Очевидно, що мутагенні ефекти можуть давати й вірусні інфекції. Адже в цих випадках ДНК вірусу потрапляє безпосередньо в генетичний апарат, викликаючи порушення його роботи. Справді, в уражених вірусами клітинахдуже часто відбуваються хромосомні перебудови, що зовні не відрізняються від тих, яківикликають гама-промені.

Саме на мутагенній дії ґрунтується здатність вірусів викликати онкологічні хвороби.Відомо, що виникнення злоякісних пухлин розпочинається з переродження соматичнихклітин, викликаного порушеннями їх генетичного апарату різноманітними мутагенами.х рівнях:молекулі ДНК; будові хромосом; їх кількості.

V. Практичне застосування набутих знань

Творчі завдання

1. Доведіть, що комбінативна мінливість є основою одержання великої спадкової різноманітності. Чи можна комбінативну мінливість вважати мутацією ? Чому ?

2. Обстеження клітин хворих із синдромом Дауна ви­явило, що їх хромосомний набір складається із 47 хромосом, тоді як у клітинах здорових людей було виявлено 46 хромосом. До яко­го виду мутацій можна віднести порушення, яке спричиняє розви­ток синдрому Дауна?

3. Батько й мати однієї жінки мали резус-позитивну гру­пу крові. Крім того, її батько був дальтоніком. Сама жінка мала резус-негативну групу крові й нормальний зір. Обидва її сини були даль­тоніками. Один з них мав резус-негативну групу крові, а другий — резус-позитивну. До яких видів мутацій можна віднести порушення, які призвели до появи резус-негативної групи крові й дальтонізму.

VІ. Хвилинка розвантаження

Цікаві факти про ДНК

1. У світі існують тварини, серед популяції яких є тільки самки. Це -  коловертки, і вони обходяться без статевого розмноження. Вони дають потомство, позичаючи  ДНК у тварин інших видів.

2. Геном людини містить колосальну кількість інформації. Якщо перевести цю інформацію в цифровий вигляд, вона б зайняла 3 тисячі носіїв, ємністю по 100 Гб кожен.

3. При трансплантації кісткового мозку реципієнт отримує частину ДНК донора.

4. У вас і ваших батьків 50% загального ДНК. Те ж саме можна сказати про ваших братів і сестер.

5. 1 молекула ДНК, що міститься в нашому тілі, отримує мільйон ушкоджень кожен день. На щастя, вона вміє швидко відновлюватися, інакше клітини б просто гинули.

6. Серед усіх безхребетних людині найближче дощові черв'яки. Як не дивно, з ними у нас більше загальної ДНК, ніж з набагато більш розвиненими восьминогами.

7. Деяка частина нашої ДНК (приблизно 8%) - це древні віруси, через які сталися мутації в клітинах людського тіла.

8. Якщо розгорнути ДНК всього 1 людини, то вони розтягнуться до Плутона і назад.

VІІ. Корекційно-оцінюючий етап

         1. Які властивості мутаційної мінливості відрізняють її від модифікаційної?

2. На яких рівнях організації генетичного апарату відбуваються мутації?

3.  Чимало вчених вважає, що малі дози радіації не такі страшні і до них організмпристосовується, як і до деяких отрут у незначних кількостях. Спробуйте підтримати або спростувати цю думку.

4. Чому ефекти від впливу хімічних мутагенів можуть проявлятися через кількапоколінь?

VІІІ. Підведення підсумків уроку

1. Підсумок уроку.

                                             Урок № 2

Тема: Рівні організації біологічних систем та їхній взаємозв’язок.

Мета: ознайомити учнів з рівнями організації; розвивати вміння  аналізувати особливості, властивості кожного рівня; виховувати екологічну культуру в школярів, повагу до вчених та розуміння знаходити правильні рішення шляхом дискусії.

Обладнання і матеріали: таблиці, які ілюструють особливості різних рівнів організації живого.

Базові поняття і терміни: рівні організації, молекулярний, клітинний, тканинний, органний, організменний, популяційно-видовий, біосферний.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

 Компетентності    застосування знань про закономірності функціонування живих систем.

Наскрізні лінії  «Екологічна безпека і сталий розвиток» .                    

                                        Етапи уроку

І. Організаційний етап

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності класу до уроку. Перевірка присутніх.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Дайте відповідь на питання.

• Що вивчає біологія?
• Що вивчає екологія?
• Які між предметні зв’язки біології з іншими науками?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

         Проблемне питання

• Чи всі організми мають однакову будову?

ІV. Вивчення нового матеріалу

Розповідь вчителя з елементами бесіда

Перед тим як перейти до розгляду рівнів організації живих систем, слід нагадати учням визначення поняття «система».

Система — це ціле, що складається зі взаємопов’язаних частин.

Головними рівнями організації живих систем вважають такі:

• молекулярний;
• клітинний;
• органо-тканинний;
• організмений;
• екосистемний;
• біосферний

Молекулярний рівень. Це найнижчий рівень організації живого.

На думку одних науковців, процеси, що відбуваються на цьому рівні, ще не мають біологічної специфіки, а являють собою фізико-хімічні перетворення молекул. Інші переконують, що саме з нього починаються найважливіші процеси життєдіяльності організму: обмін речовин, перетворення енергії, передача спадкової інформації, мутації тощо. (Поясніть такі розбіжності у поглядах науковців.)

 Клітинний рівень, елементами якого є клітини — найпростіші біологічні системи. Це рівень життєдіяльності організму, з якого, власне, і розпочинаються біологічні процеси, а не просто хімічні реакції. В історії нашої планети був такий період (перша половина архейської ери — понад 3,5 млрд. років тому), коли всі живі організми знаходились на цьому рівні організації. Одноклітинні організми утворювали всі види, біоценози та біосферу в цілому. У процесі еволюції органічного світу клітина виявилася єдиною елементарною системою, в якій можливий вияв усіх закономірностей, що характеризують життя.

Організмений рівень, структурною одиницею якого є окремі особини. Процеси, що відбуваються на цьому рівні, пов"язані з ростом, розвитком і розмноженням. (Зверніть увагу, для одноклітинних організмів клітинний і організмений рівні збігаються.) На організменому рівні спостерігається найбільша різноманітність форм життя, яка не є наслідком різноманітності дискретних одиниць нижчої ланки, а обумовлена їх ускладненими просторовими комбінаціями, які приводять до виникнення якісно нових особливостей.

Популяційно-видовий рівень, елементами якого є популяція (від лат. популюс — народ) — сукупність особин одного виду, що живуть на спільній території  та вид — сукупність особин, які вільно схрещуються і дають плодюче потомство. Процеси, що відбуваються на ньому, пов"язані з розмноженням і первинними еволюційними перетвореннями організмів. Популяційно-видовий рівень вивчається популяційною генетикою, біогеографією, систематикою, таксономією, екологією.

Біогеоценотичний (екосистемний) рівень, його елементарною одиницею є екосистеми — біогеоценози (від грец. біо — життя, гео — земля і ценос — загальний) — сталі угруповання популяцій бактерій, рослин, грибів, тварин, які пов"язані між собою ланцюгами живлення, а також середовищем їх існування. Біогеоценози утворюються в процесі історичного розвитку, для них характерна сталість. Цей рівень організації вивчає екологія, зокрема водні екосистеми — гідробіологія (від грец. гідро — вода і біологія). Головним об"єктом цих досліджень є потоки речовини та енергії.

Біосферний (від грец. біос — життя, сфера — шар) — найвищий рівень біологічної організації. Характерний для цього рівня процес — кругообіг речовин та енергії в біосфері, який забезпечує цілісність життя на Землі.

Біосфера — екосистема найвищого рівня. Сукупність усього живого називають живою речовиною. Всі живі організми планети утворюють біомасу, кількість якої за підрахунками різних науковців дорівнює близько 2,4-3,6 • 1012 т (97 % рослини, 3 % тварини, 0,0002 % — маса людства), що становить 0,01 % маси земної кори, або 0, 0000001 % маси планети. Але, незважаючи на цей незначний кількісний показник, роль живих організмів у процесах, які відбуваються на планеті, величезна, їх діяльністю зумовлені хімічний склад атмосфери, концентрація солей у гідросфері, у літосфері — утворення і руйнування гірських порід, формування ґрунтів тощо. Цікаво, що біомаса Світового океану в 1000 разів менша, ніж суходолу, оскільки використання сонячної енергії у воді становить 0,04 %, а на суходолі — 0,1-0,3 %.

З характеристики рівнів видно, що кожний наступний включає елементи попереднього, тому має місце певна ієрархія рівнів — їх супідрядність. На всіх рівнях проявляються ознаки життя, причому життєві процеси більш високого рівня забезпечуються структурами нижчого.

Багаторівневість, що формується з підпорядкованих одна одній підсистем, підвищує надійність системи взагалі, оскільки будь-які помилки на нижчому рівні організації коригуються на більш високому рівні.

Разом з тим, багаторівневість організації об"єднує живе на планеті в єдине ціле, тому вплив на ключові ланки одного з рівнів може позначитися на всій системі. Наприклад, гіпотетичне потепління води у Світовому океані до критичної позначки понад +30 °С спричинить загибель водоростей-симбіонтів коралів. (Пригадайте, до якого типу живих істот належать корали і що таке симбіонт.) Це призведе до вимирання коралових рифів, глобального зменшення біологічної продуктивності у біосфері й різкого підвищення рівня вуглекислого газу в повітрі, а згодом до трагедії планетарного масштабу.

Живу природу вчені розглядають як ієрархічну систему структурних рівнів організації. На всіх рівнях — молекулярному, клітинному, організменому, популяційно-видовому, біогеоценотичному (екосистемному), біосферному — виявляються ознаки життя, причому життєві процеси вищого рівня забезпечуються структурами нижчого.

Біологічні системи характеризуються особливими властивостями, серед яких найважливішими є цілісність, відкритість та багаторівневість організації.

ІV. Узагальнення і систематизація знань

Самостійна робота учнів може бути побудована на основі складан­ня ними тестів у рамках вимог зовнішнього незалежного оцінювання за зразком.

Зразок

Поняття генетичного коду було сформульоване:

А   на біосферному рівні організації живого;

Б    молекулярному;

В   клітинному,

Г   організменому.

V. Домашнє завдання

Прочитати відповідний параграф підручника, дати відповіді на запи­тання після параграфа.

                                             Урок № 3

Тема: Фундаментальні властивості живого.

Мета: ознайомити учнів з основними властивостями живих організмів; розвивати вміння  порівнювати властивості живих і неживих систем; виховувати екологічну культуру в школярів, бережливе ставлення до природи та повагу до точок зору, які відмінні від власної.

Обладнання і матеріали: таблиці, які ілюструють особливості живих організмів.

Базові поняття і терміни: хімічний склад, подразливість, розмноження, розвиток, обмін речовин.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Компетентності    застосування знань про закономірності функціонування живих систем.

Наскрізні лінії  «Екологічна безпека і сталий розвиток» .                    

                                        Етапи уроку

І. Організаційний етап

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності класу до уроку. Перевірка присутніх.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Дайте відповідь на питання.

• Які основні властивості має організм?
• Чому ми можемо вважати живі організми системами?
• Які головні рівні організації живого виділяють учені?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

         Проблемне питання

• Які ознаки має неживий об’єкт, який є у вас на парті?

ІV. Вивчення нового матеріалу

Розповідь вчителя

Заповнення таблиці разом з учнями

Основні властивості живого

ІV. Узагальнення і систематизація знань

Питання для бесіди

1. Які основні властивості живого вам відомі?
2. Які є визначення поняття «життя»?
3. Які процеси відбуваються на клітинному рівні?

V. Домашнє завдання

Прочитати відповідний параграф підручника, дати відповіді на запи­тання після параграфа.

                                    Урок № 4

Тема: Стратегія сталого розвитку природи і суспільства.

Мета: ознайомити учнів з основними стратегіями розвитку природи та суспільства; розвивати вміння  порівнювати темпи розвитку суспільства та природокористування; виховувати спостережливість та екологічну культуру.

Обладнання і матеріали: таблиці, які ілюструють особливості еволюції живих організмів.

Базові поняття і терміни: природа, суспільство, природні ресурси, природокористування.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

 Компетентності    застосування знань про закономірності функціонування живих систем, їх розвиток і взаємодію.

Наскрізні лінії  «Екологічна безпека і сталий розвиток» .                    

                                        Хід уроку

І. Організаційний етап

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності класу до уроку. Перевірка присутніх.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Дайте відповідь на питання.

• Які основні ознаки мають живі організми?
• Чи всі організми мають однакову будову?
• Які рівні організації вам відомі?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

         Проблемне питання

• Що таке природа? Які вона має характеристики?

ІV. Вивчення нового матеріалу

Розповідь вчителя

Термін “сталий розвиток” набув майже культового звучання і став чимось на зразок мантри після того, як у 1987 р. комісія ООН під керівництвом Гру Харлем Брунтланд (колишня прем’єр-міністр Норвегії) опублікувала звіт “Наше спільне майбутнє”, в якому це поняття визначалось як розвиток суспільства, що задовольняє потреби сьогодення, не приносячи при цьому в жертву здатності майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.

„Сталий розвиток” – це розвиток, який відповідає потребам сучасності без завдання шкоди інтересам потреб майбутнього(Всесвітній комітет з питань довкілля і розвитку при ООН).

Сталий (стійкий) розвиток – це зобов’язання суспільства діяти у спосіб, що підтримуватиме життя, і дозволить нашим нащадкам жити комфортно у дружньому, чистому і здоровому світі.

Саме просте визначення – це розвиток без зростання, яке призводить до виходу за межі екологічних можливостей довкілля, де розвиток означає якісне поліпшення, а зростання означає кількісне збільшення.

У центрі концепції сталого розвитку – збереження людини як біологічного виду та прогресивний розвиток її як особистості.

Дві групи життєво важливих потреб (фізіологічних і особистісних), що забезпечують умовно безкінечне підтримання існування людського суспільства, поєднуються словом “соціальні”. Їх задоволення в сучасному суспільстві відбувається, головним чином, за рахунок діяльності економічної сфери (тобто виробничої системи і пов’язаних з нею економічних відносин). Загальновизнано, що соціальні проблеми можуть задовольнятись при достатньому рівні матеріального благополуччя людей, коли задовольняються основні потреби в житлі, їжі, питній воді, одязі, засобах гігієни, фізичного та інформаційного контакту з природою тощо. На основі вищезазначеного можна систематизувати найважливіші моменти, які утворюють проблематику сталого розвитку.

    Багатства природи, її здатність підтримувати розвиток суспільства і можливості самовідновлення виявилися не безмежними. Вища міць економіки стала руйнівною силою для природних ресурсів, біосфери і людини. При цьому цивілізація, використовуючи величезну кількість технологій, що руйнують екосистеми, не запропонувала, по суті, нічого, що могло б замінити регулюючі механізми біосфери. Виникла реальна загроза життєво важливим природоресурсних, природоохоронним інтересам майбутніх поколінь людства.

Зміна характеру участі держави в господарській діяльності, скорочення частки державної власності дозволяють створювати економічні умови, що забезпечують більш високу ділову активність, у тому числі в галузі природокористування.

При цьому поряд з активізацією бізнесу підвищується роль держави - гаранта збереження природних ресурсів, навколишнього середовища та екологічної безпеки, дієвість державного управління і контролю в галузі природокористування та охорони природи.

Ринкові механізми в поєднанні з заходами державного регулювання повинні формувати економічні стимули дбайливого ставлення до природних ресурсів і навколишнього середовища для суб'єктів господарської діяльності.

Напрямками переходу України до сталого розвитку є розробка системи стимулювання господарської діяльності та встановлення відповідальності за її екологічні результати, при яких біосфера сприймається вже не тільки як постачальник ресурсів, а як фундамент життя, збереження якого має бути неодмінною умовою функціонування соціально-економічної системи та її окремих елементів.

Необхідні оцінка господарської ємності локальних і регіональних екологічних систем країни; визначення допустимого на них антропогенного впливу; формування ефективної системи пропаганди ідей сталого розвитку.

Перехід до сталого розвитку вимагає скоординованих дій у всіх сферах життя суспільства, адекватної переорієнтації соціальних, економічних, правових природоресурсних та природоохоронних інститутів держави, регулююча роль якого в таких перетвореннях є основоположною.

Однією з основних умов переходу до сталого розвитку є забезпечення природоресурсних та природоохоронних прав і свобод громадян. Рух до цієї мети передбачає формування відкритого суспільства, що включає в якості системних елементів правова держава, ринкове господарство, громадянське суспільство, правову, моральну і соціальну відповідальність всіх його членів.

Перехід до сталого розвитку передбачає суворе дотримання ряду обмежень, слідувати яким нелегко. Це, зокрема, здійснення господарських заходів переважно на вже освоєних територіях і відмова від реалізації будь-яких проектів, які завдають непоправної шкоди природним ресурсам, довкіллю або екологічні наслідки яких недостатньо вивчені.

Перехід до сталого розвитку України в цілому можливий у тому випадку, якщо буде забезпечено сталий розвиток держави, всіх  регіонів, що передбачає формування ефективної просторової структури економіки країни.

Слід розробити і реалізувати програми забезпечення раціонального природокористування та оздоровлення навколишнього середовища в зонах екологічного лиха, забезпечити їх планомірне виконання, намітити комплексні заходи щодо нормалізації обстановки на екологічно неблагополучних територіях.

Рух нашої країни і всього людства до сталого розвитку в кінцевому рахунку призведе до формування передвіщеної В. І. Вернадським сфери розуму (ноосфери), коли мірилом національного та індивідуального багатства стануть духовні цінності та знання людини, що живе в гармонії з навколишнім середовищем.

ІV. Узагальнення і систематизація знань

Питання для бесіди

1. Які темпи розвитку природи ми спостерігаємо за останні роки?
2. Чи співпадають темпи розвитку природи та суспільства?
3. Чи раціональним є природокористування в нашій державі? Чому?

V. Домашнє завдання

Прочитати відповідний параграф підручника, дати відповіді на запи­тання після параграфа.

                                           Урок № 5

Тема: Систематика – наука про різноманітність організмів.

Мета: ознайомити  учнів з поняттям систематика, розширити уявлення учнів про різноманітність організмів природи; розвивати вміння класифікувати організмів, показати сучасну класифікацію організмів; виховувати спостережливість та повагу до всього живого.

Обладнання і матеріали: таблиці, які ілюструють різноманітність організмів, таблиці з класифікацією тварин.

Базові поняття і терміни: систематика, рослини, тварини, гриби, бактерії, віруси.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

 Компетентності  розуміння біологічної картини світу та цінності таких категорій, як життя, природа, здоров’я.

Наскрізні лінії  «Здоров’я і безпека».                    

                                        Етапи уроку

І. Організаційний етап

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності класу до уроку. Перевірка присутніх.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Термінологічний диктант. Вчитель читає визначення, учням потрібно вказати назву або продовжити речення.

• Система наук про життя. (Біологія).
• Наука про рослини. (Ботаніка).
• Наука про тварини. (Зоологія).
• Вивченням мікроорганізмів займається... (Мікробіологія).
• Бактерії — об’єкт дослідження... (Бактеріології).
• Гриби вивчає... (Мікологія).
• Найпростіші. (Протистологія).
• Комахи. (Ентомологія).
• Риби. (Іхтіологія).
• Класифікацію різних груп організмів здійснює... (Систематика).
• Зовнішню будову організмів вивчає... (Морфологія).
• Внутрішню будову організмів вивчає... (Анатомія).
• Обмін речовин і енергії в живих істотах розглядає... (Фізіологія).
• Мікроскопічну будову тканин вивчає... (Гістологія).
• Закономірності спадковості та мінливості досліджує... (Генетика).
• Наука, що вивчає закономірності поширення живих організмів на Землі, називається... (Біогеографією).
• Наука про викопні організми. (Палеонтологія).

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

      Пояснення вчителя.

 Ви бачите, що існує багато наук про живі організми. Це пояснюється тим, що живих істот на нашій планеті також багато і живуть вони у так званих середовищах існування. Ці істоти дуже різні. Тому, щоб досконало вивчити і розібратися з безліччю живих організмів, роботу над вивченням різних представників живої природи, вчені спробували їх класифікувати, тобто поділити на групи за певними спільними ознаками. Такими ознаками є наявність чи відсутність у клітині ядра, спосіб живлення (автотрофний чи гетеротрофний) тощо. З ними ви познайомитесь під час вивчення царств живої природи.

ІV. Вивчення нового матеріалу

Розповідь вчителя

Класифікація організмів

Існує декілька систем організмів. Наведемо приклад однієї з них.

У біології розрізняють неклітинні та клітинні організми. Неклітинні мають лише одне царство — Віруси. (Царство є найвищою одиницею класифікації). Клітинні організми нараховують два надцарства: прокаріоти, або доядерні, та еукаріоти (ядерні). До прокаріотів належить одне царство Дроб'янки (три підцарства: бактерії, архебактерії та ціанобактерії, або синьо-зелені водорості). Друге об’єднує три царства: Тварини (два підцарства: найпростіші, або одноклітинні, та багатоклітинні), Рослини (три підцарства: справжні водорості, багрянкові та вищі рослини) і Гриби (два підцарства: нижчі та вищі гриби).

Увесь світ живого сучасними систематиками найчастіше поділяється на п’ять царств: Віруси (Vira); Дроб’янки (Mochnota); Рослини (Plantae або Vegetabilia); Гриби (Mycota); Тварини (Animalia).

Для чого організми класифікують?

Увесь сучасний світ живого на нашій планеті налічує понад 2 млн видів істот. Щоб розібратися з такою величезною різноманітністю організмів, учені-біологи об"єднують їх у групи й дають кожній групі назву.

Для чого вивчати різноманітність живого? Як це робити? На ці та багато інших запитань відповідає систематика — наука, що вивчає різноманітність живих організмів і класифікує їх. Систематика одна з найдавніших біологічних наук. Ще давньогрецький учений Арістотель та його учень Теофраст намагалися класифікувати живі організми. Лише у XVIII столітті були закладені наукові основи класифікації рослин і тварин і введені із цією метою класифікаційні, або таксономічні одиниці. Групи організмів, які належать до певної одиниці класифікації, називають таксонами (іл. 1). Усі одиниці придумала людина для зручності класифікації. У природі ж є тільки види. Вони існують незалежно від того, усвідомлюємо ми це чи ні. Вид — основна найнижча одиниця класифікації.

Існують особливі правила, відповідно до яких таксонам надаються (присвоюються) назви. Усі таксони мають міжнародні (латинські) та національні назви. Для чого потрібні латинські назви таксонів? Це потрібно для того, щоб учені всього світу могли розуміти один одного, досліджуючи різноманітність живого.

Наукові назви видів завжди складаються з двох слів, а інших таксонів — з одного. Наприклад, тополя біла й тополя пірамідальна — назви двох видів з одного роду.

Усі таксони в системі, починаючи від видів, об"єднують на основі спільних ознак будови, споріднених зв"язків, походження та історичного розвитку.

Поміркуйте. Чому існує необхідність класифікації рослин?

Класифікувати певний рослинний організм - це означає визначити його місце в системі рослинного світу. Для цього вчені визначають приналежність певного виду до всіх основних систематич­них одиниць.

Таксономічні одиниці – побудова схеми «ланцюжок».

Для рослин:

ВИДà РІДà РОДИНАàКЛАСà ВІДДІЛ àПІДЦАРСТВОà ЦАРСТВО

Для тварин:

ВИДà РІДà РОДИНАàРЯД àКЛАСà ТИП àПІДЦАРСТВОà ЦАРСТВО

ІV. Узагальнення і систематизація знань

Питання для бесіди

1. Що вивчає систематика?
2. Чи однакові систематичні категорії для рослин та тварин?
3. Які царства природи ви знаєте? Дайте їм характеристики?

V. Домашнє завдання

Прочитати відповідний параграф підручника, дати відповіді на запи­тання після параграфа.

                                Урок № 6

Тема: Принципи наукової класифікації організмів.

Мета: ознайомити  учнів з принципами наукової класифікації організмів; розвивати вміння класифікувати організмів за середовищем життя; виховувати спостережливість і розуміння великого різноманіття життя і важливості існування всіх його форм.

Обладнання і матеріали: таблиці, які ілюструють різноманітність організмів, таблиці з класифікацією тварин.

Базові поняття і терміни: систематика, середовища життя, наземно-повітряне, грунтове, водне.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Компетентності    розуміння біологічної картини світу та цінності таких категорій, як життя, природа, здоров’я.

Наскрізні лінії  «Здоров’я і безпека».                    

                                        Етапи уроку

І. Організаційний етап

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності класу до уроку. Перевірка присутніх.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Дайте відповідь на питання.

• Чи всі організми за будовою?
• Чи всі організми займають однакові середовища життя?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

         Проблемне питання

• Чи всі організми входять до  систематики?

ІV. Вивчення нового матеріалу

Розповідь вчителя

Морфологічна систематика 
На перше місце вийшли морфологічні ознаки рослинних організмів. На цьому етапі можна говорити про виникнення першої "природної" системи рослин, яка була створена в 1789 році. Насправді, така система не була природною в строгому сенсі цього слова, оскільки вона об'єднувала види, що мають схожі морфологічні ознаки, але не завжди мають єдине походження. Ця система була побудована як би поперек еволюції, хоча і передбачила багато положень сучасної еволюційної систематики. 
У тісному зв'язку з систематикою перебуває морфологія рослин, що вивчає форму рослин у процесі індивідуального (онтогенез) і історичного (філогенез) розвитку. У вузькому сенсі морфологія вивчає зовнішню форму рослин і їхніх частин, у більш широкому - включає анатомію рослин, що вивчає їхню внутрішню будову, ембріологію, що досліджує утворення і розвиток зародка, і цитологію, що вивчає будову рослинної клітини. Деякі розділи морфології рослин виділяють в особливі дисципліни в зв'язку з їх прикладним або теоретичним значенням: органографію - опис частин і органів рослин, палінологія - вивчення пилку і спор рослин, карпологію - опис і класифікація плодів, Тератологія - вивчення аномалій і каліцтв (Терато) у будову рослин. Розрізняють порівняльну, еволюційну, екологічнуморфологію рослин 
Філогенетична (еволюційна) систематика 
Класифікація грунтується не тільки на загальних морфологічних або анатомічних ознаках рослин, але і враховує особливості і спільність походження рослинних видів. 
З розвитком морфології рослин штучна систематика рослин поступилася своїм місцем «природною», заснованої на сукупності ознак. Перша «природна система» була створена в 1789 р. Проте «природна систематика» не була ще природною в сучасному сенсі, так як вона не була ще еволюційної. Автори природних систем продовжували вірити в постійність видів. У природних системах рослини об'єднувалися на підставі «спорідненості», або «рідності», під яким розумілося, однак, не спорідненість за походженням, а лише зовнішнє і часто поверхневе подібність. У природних системах з'єднуються такі рослини, які виявляють найбільшу зовнішню схожість між собою. У результаті природна систематика часто об'єднувала аналогічні еволюційні стадії або подібні верхівки різних філогенетичних гілок, тобто вона будувала свої рубежі впоперек течії еволюції. Тим не менш, багато побудови природної систематики передбачили висновки еволюційної систематики. 
Після торжества еволюційної ідеї в біології природна систематика стала поступово поступатися своїм місцем еволюційної, або філогенетичної, систематиці. Почався новий етап в її розвитку. Вживався і раніше термін «спорідненість» набув нового значення, і перед систематикою виникли нові цілі. Основним завданням систематики є тепер побудова такої системи класифікації, яка відображала б родинні, тобто еволюційні, взаємовідносини між організмами. 
Сучасна систематика розвивається в тісному зв'язку з іншими біологічними науками і широко користується як їх фактичним матеріалом та ідеями, так і методами дослідження, у тому числі експериментальними. 

Середовища життя організмів

Живі організми населяють чотири основні середовища існування: наземно-повітряне, водне, грунтове, а також організмове, тобто тіло інших істот.

Наземно-повітряне середовище за своїми умовами найрізноманітніше. Провідна роль серед факторів неживої природи тут належить освітленню, температурі, вологості, газовому складу атмосфери. Відповідно до цих факторів рослини і тварини мають різноманітні пристосування. Наприклад, серед рослин є добре відомі всім кактуси, у яких листки перетворилися на колючки, стебло товсте і м’ясисте. Кактуси мають добре розвинену кореневу систему, дуже щільну і міцну оболонку, якою вкрите стебло. Як ви думаєте, до яких умов наземно-повітряного середовища пристосувався кактус таким чином? Так, це пристосування до життя при дії високих температур і невеликої кількості води. А тепер пригадайте, яких рослин ви бачили, що ростуть на відкритій місцевості, і яких у затінку, скажімо, в лісі під ярусом високих дерев. Як ви вважаєте, чи будуть рости ці рослини, якщо їх поміняти місцями, тобто рослини, які росли у тіні, посадити на відкриту місцевість, і навпаки?

У водному середовищі існування провідна роль належить температурі, освітленню, тиску, газовому складу, солоності води, рельєфу дна тощо.

Якщо ви колись пірнали з аквалангом або дивилися підводні зйомки по телевізору, то, звісно, пам’ятаєте, що підводні рослини і водорості найкраще ростуть на невеликій глибині, куди добре проникають сонячні промені. І що далі ви просуваєтесь у глибину, тим темніше стає і менше трапляється рослинність, а потім зовсім зникає.

Грунт – це верхній родючий шар літосфери (твердої оболонки Землі), утворений внаслідок життєдіяльності різних організмів. Грунт становить систему порожнин, розміри яких залежать від діаметра механічних часток, що його складають. Ці порожнини заповнені водою або повітрям. Завдяки наявності вологи умови існування дрібних організмів у грунті наближаються до подібних у водоймах. Вологість грунту завжди вища, ніж вологість повітря, тому різноманітні організми можуть легше переживати там посушливий період.

Іншою характерною рисою грунту як середовища існування є порівняно невелика амплітуда добових і річних коливань температур (на глибині понад 2 м сезонні коливання температури майже не відчуваються). Це дає можливість наземним організмам мігрувати в товщу грунту і там переживати в активному чи неактивному стані період низьких або підвищених температур. У грунті є значні запаси органічних речовин, що створює кормову базу для різноманітних організмів.

Організм як середовище існування за своїми властивостями істотно відрізняється від інших. Так, якщо на організми, які живуть на поверхні інших істот, впливають різні чинники довкілля, то на організми, що мешкають усередині організму хазяїна, ці чинники діють лише опосередковано. В ролі господарів можуть вис гупати будь-які організми – від бактерій до високорозвинутих організмів рослин і тварин. Прикладами можуть стати бактерії паразитів, є численні хвороботворні бактерії. Наприклад, рослини-паразити і напівпаразити – омела, повитиця. Серед тварин-паразитів можна назвати різні види плоских і круглих червив, які живуть у внутрішніх органах людини і тварин. Так, печінковий ціп’як живиться в печінці та жовчних протоках корів, свиней, кролів, іноді трапляється й у внутрішніх органах людини. Широкий стьожак і свинячий ціп’як паразитують у кишечнику людини, спричиняючи погане почуття та схуднення. На поверхні тварин паразитують воші та кліщі.

Офіційно прийнятою класифікацією бактерій немає.

У класифікації бактерій існують два напрямки. Перше (штучна класифікація) - каталогізація форм - проводиться на основі якого-небудь одного або декількох ознак, часто випадкових, не пов'язаних між собою. Друге (природна) - це побудова системи на основі філогенетичних даних, отриманих шляхом комплексного, всебічного вивчення організмів.

                                Класифікація грибів

ІV. Узагальнення і систематизація знань

Питання для бесіди

1. Які ознаки враховуються під час класифікації рослин?
2. Які ознаки враховуються під час класифікації тварин?
3. Які ознаки враховуються під час класифікації грибів?
4. Які ознаки враховуються під час класифікації бактерій?

V. Домашнє завдання

Прочитати відповідний параграф підручника, дати відповіді на запи­тання після параграфа.

                                         Урок № 7

Тема: Сучасні критерії виду.  Лабораторна робота 1. Визначення таксономічного положення виду в системі органічного світу (вид на вибір).

Мета: ознайомити  учнів з принципами наукової класифікації організмів; розвивати вміння класифікувати організмів  за даними критеріями; виховувати спостережливість та самостійність або колективну роботу.

Обладнання і матеріали: зошити для лабораторних робіт, таблиці систематики.

Тип уроку: засвоєння нових знань і узагальнення набух знань

Компетентності    розуміння біологічної картини світу та цінності таких категорій, як життя, природа, здоров’я.

Наскрізні лінії  «Здоров’я і безпека».                    

                                        Етапи  уроку

І. Організаційний етап

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності класу до уроку. Перевірка присутніх.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Дайте відповідь на питання.

• Що таке вид?
• Які є царства живої природи?
• Чи схожі систематика тварин та рослин?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Розповідь вчителя

1. Якісним етапом процесу еволюції є вид. Bид – це сукупність особин, які подібні за морфофізіологічними ознаками, здатні схрещуватися між собою, давати плідне потомство і формують систему популяцій, що утворюють загальний ареал.

Кожен вид живих організмів можна описати виходячи з сукупності характерних рис, властивостей, які називаються ознаками. Ознаки виду, за допомогою яких один вид відрізняють від іншого, називаються критеріями виду.

2. Найбільш часто використовують шість загальних критеріїв виду:

• морфологічний;
• фізіологічний;
• географічний;
• екологічний;
• генетичний;
• біохімічний.

Морфологічний критерій передбачає опис зовнішніх (морфологічних) ознак особин, що входять до складу певного виду. За зовнішнім виглядом, розмірами і забарвленням оперення можна, наприклад, легко відрізнити великого строкатого дятла від зеленого, малого строкатого дятла від желни, велику синицю від чубатої, довгохвостої, блакитної і від гаїчки. За зовнішнім виглядом пагонів і суцвіть, розмірами і розташуванням листя легко розрізняють види конюшини:

• лугова;
• повзуча;
• люпінова;
• гірська.

Морфологічний критерій найзручніший і тому широко використовується в систематиці. Однак цей критерій недостатній для розрізнення видів, які мають значну морфологічну подібність. До теперішнього часу накопичені факти, що свідчать про існування видів-двійників, які не мають помітних морфологічних відмінностей, але в природі не перехресних через наявність різних хромосомних наборів. Так, під назвою “щур чорний” розрізняють два види-двійника: щурів, що мають у каріотипі 38 хромосом і живуть на всій території:

• Європи;
• Африки;
• Америки;
• Австралії;
• Нової Зеландії;
• Азії на захід від Індії,

і щурів, які мають 42 хромосоми, поширення яких пов’язане з монголоїдними осілими цивілізаціями, що населяють Азію на схід від Бірми. Встановлено також, що під назвою “малярійний комар” існує 15 зовні не помітних видів.

Фізіологічний критерій полягає у подібності життєвих процесів, в першу чергу в можливості схрещування між особинами одного виду з утворенням плідного потомства. Між різними видами існує фізіологічна ізоляція. Наприклад, у багатьох видів дрозофіли сперма особин чужого виду викликає імунологічну реакцію в статевих шляхах самки, що призводить до загибелі сперматозоїдів. У той же час між деякими видами живих організмів схрещування можливо; при цьому можуть утворюватися плодовиті гібриди (зяблики, канарки, ворони, зайці, тополі, верби та ін).

Географічний критерій (географічна визначеність виду) заснований на тому, що кожен вид займає певну територію або акваторію. Іншими словами, кожен вид характеризується певним географічним ареалом. Багато видів займають різні ареали. Але величезна кількість видів має співпадаючі (накладаючі) або перекриваючі ареали. Крім того, існують види, що не мають чітких меж поширення, а також види-космополіти, що мешкають на величезних просторах суші або океану. Космополітами є деякі мешканці внутрішніх водойм – річок і прісноводних озер (види рдестів, ряски, очерету). Обширний набір космополітів є серед засмічених і сміттєвих рослин, синантропних тварин (види, що живуть поруч з людиною або його житлом):

• постільний клоп;
• рудий тарган;
• кімнатна муха;
• кульбаба лікарська;
• ярутка польова;
• грицики та ін.

Існують також види, які мають розірваний ареал. Так, наприклад, липа росте в Європі, зустрічається в Кузнецькому Алатау і Красноярському краї. Блакитна сорока має дві частини ареалу – західноєвропейську і східносибірську. У силу цих обставин географічний критерій, як і інші, не є абсолютним.

Екологічний критерій заснований на тому, що кожен вид може існувати тільки в певних умовах, виконуючи відповідну функцію в певному біогеоценозі. Іншими словами, кожен вид займає певну екологічну нішу. Наприклад, жовтець їдкий росте на заплавних луках, жовтець повзучий – по берегах річок і канав, жовтець пекучий – на заболочених місцях. Існують, однак, види, які не мають суворої екологічної приуроченості. По-перше – це сінантропні види. По-друге, це види, які знаходяться під опікою людини: кімнатні та культурні рослини, домашні тварини.

Генетичний (цитоморфологічний) критерій заснований на розходженні видів по каріотипів, тобто за кількістю, формою і розмірами хромосом. Для переважної більшості видів характерний строго визначений каріотип. Однак і цей критерій не є універсальним. По-перше, у багатьох різних видів число хромосом однаково і форма їх схожа. Так, багато видів з сімейства бобових мають 22 хромосоми (2n = 22). По-друге, в межах одного і того ж виду можуть зустрічатися особини з різним числом хромосом, що є результатом геномних мутацій.

Наприклад, верба козяча має диплоїдне (38) та тетраплоїдне (76) число хромосом. У сріблястого карася зустрічаються популяції з набором хромосом 100, 150,200, тоді як нормальне число їх дорівнює 50. Таким чином, у разі виникнення поліплоїдних або анеушюїдних (відсутність однієї хромосоми або поява зайвої в геномі) форм на основі генетичного критерію не можна достовірно визначити приналежність особин до конкретного виду.

Біохімічний критерій дозволяє розрізнити види за біохімічними параметрами (склад і структура певних білків, нуклеїнових кислот та інших речовин). Відомо, що синтез певних високомолекулярних речовин притаманний лише окремим групам видів. Наприклад, за здатністю утворювати і накопичувати алкалоїди різняться види рослин у межах сімейств пасльонових, складноцвітих, лілійних, орхідних. Або, приміром, для двох видів метеликів з роду Амата діагностичною ознакою є наявність двох ферментів – фосфоглів-комутази і естерази-5. Однак цей критерій не знаходить широкого застосування – він трудомісткий і далеко не універсальний. Існує значна внутрішньовидова мінливість практично всіх біохімічних показників аж до послідовності амінокислот в молекулах білків і нуклеотидів в окремих ділянках ДНК.

Таким чином, жоден з критеріїв окремо не може служити для визначення виду. Охарактеризувати вигляд можна тільки по їх сукупності.

3.Лабораторна робота 1.

Тема: Визначення таксономічного положення виду в системі органічного світу (вид на вибір).

Мета: поглибити знання про основи систематики рослин і тварин; удосконалювати навички визначення рослин з допомогою визначальних карток, ознайомитися з роботою атласів-визначників; закріпити вміння складати морфологічний опис рослин; розвивати пізнавальний інтерес до предмета; виховувати дбайливе ставлення до навколишнього середовища.

 Обладнання: Атласи-визначники, зошити для лабораторних робіт, гербарії рослин, колекції жуків.

                                          Хід уроку

1. Розглянути з учнями схему класифікації організмів.

2. Розгляньте гербарні зразки рослин на прикладі Родини Пасльонові.
3. Розгляньте зразки колекцій Членистоногих на прикладі комах і визначте їх за визначниками.
4. Визначте таксономічне положення видів в системі органічного світу. Занесіть  дані в зошит.

Рослини                            Тварини

_________________    ___________________

_________________    ___________________

_________________    ___________________

_________________    ___________________

_________________    ___________________

_________________     ___________________

_________________     ___________________

_________________     ___________________

5. Зробіть висновок про подібність та відмінність між систематичним положенням організмів в системі органічного світу.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

V. Домашнє завдання

Прочитати відповідний параграф підручника, дати відповіді на запи­тання після параграфа.

                                           Урок № 8

Тема: Узагальнення та систематизація знань з теми «Вступ. Біорізноманіття»

Мета: :  узагальнити та перевірити рівень навчальних досягнень учнів з вивченої теми; розвивати вміння виконувати різнорівневі завдання; виховувати уважність та самостійність.

Обладнання і матеріали: зошити, картки із завданнями.

Тип уроку:  узагальнення вивченого матеріалу.

 Компетентності    оцінювання знань для вивчення біології.

Наскрізні лінії  «Здоров’я і безпека».                    

                                        Етапи уроку

І. Організаційний етап

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності класу до уроку. Перевірка присутніх.

ІІ. Виконання завдань у зошитах за картками по варіантах

ІІІ. Захист начальний проектів

Тема: Складання характеристики виду за видовими критеріями.

Мета: Навчитися складати характеристики видів за видовими критеріями.

                       План виконання проектної роботи

1. Дослідіть  видові критерії організмів нашої місцевості.
2. Опрацюйте в  додатковій літературі  та Інтернет-джерелах з методикою складання характеристики виду за видовими критеріями.
3. Презентуйте свої результати дослідження.

V. Домашнє завдання

Прочитати відповідний параграф підручника, дати відповіді на запи­тання після параграфа.