Українська мова та література
Рідна мова – основа духовного життя
Мова – це спів. Мова – це казка. У мові сива давнина і юний день. Мова - це мільйони щирих сердець, що б’ються в унісон. Саме тому 21 лютого, у Міжнародний день рідної мови, ми, учні Миролюбненської ЗОШ І-ІІІ ступенів, долучилися до написання «диктанту єдності» «Україна – наша земля, наша Батьківщина». З метою розвитку уміння спілкуватися українською мовою, виховання поваги та любові до рідної мови, гордості за її милозвучність та багатство учні 9 класу разом із Тимощук І.І., вчителем української мови, підготували інтелектуальну гру «Мову рідну ми вивчаємо», а Передерій Л.В.- з учнями 8 класу - конкурс юних філологів «Мовне асорті». Переможці сьогодні – усі ми, бо зуміли відчути смак рідного слова.
Я люблю виспівану птахами і звеличену письменниками українську мову і пишаюся цим. Завжди берегтиму, «як парость виноградної лози», черпатиму глибини іі багатства. Бо мова – це промінчики сонця, що яскравим сяйвом осипають нас добром, радістю.
Нехай материнське слово буде для всіх оберегом.
Уляна Передерій, учениця 8 класу Миролюбненської ЗОШ
Передерій Л.В. було проведено відкритий урок з української літератури в 8 класі "Леся Українка. Розповідь про життя поетеси, її мужність і силу духу. "Ви щасливі, пречистії зорі".
«О СЛОВО РІДНЕ! ЗОЛОТА КОЛИСКА»
Сценарій свята до Дня української писемності та мови
Ведуча
Земля моя найкраща і єдина!
Я спів твій серденьком своїм ловлю.
Моя найкраща в світі Україна,
Я щиро й віддано тебе люблю!
Ведуча
Мій край чудовий — Україна!
Тут народились ти і я.
Тут над ставком верба й калина,
Чарівна пісня солов'я
Ведучий
І найдорожче — рідна мова,
Наснагу й силу нам дає.
Нам стежку в світ дано топтати,
Поки в нас рідна мова є.
Ведуча. Із сивої глибини віків бере початок наша мова. Шлях її розвитку — це тернистий шлях боротьби. Дуже багато жорстоких літ перебила наша рідна мова, мужньо витерпівши знущання, заборони. Якою ж була боротьба української мови за незалежність?
Звучить мелодія. На сцені учні. Кожен із учнів зачитує одну із дат в скорботному календарі української мови.
1720 рік — указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою.
1769 рік — видано розпорядження російської церкви про вилучення у населення України українських букварів та книг.
1775 рік — зруйновано Запорозьку Січ та закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
1862 рік — закрито українські недільні школи.
1863 рік — указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.
1876 рік — указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот українських пісень.
1884 рік — закрито всі українські театри.
1908 рік — вся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою.
1914 рік — російський цар Микола II ліквідує українську пресу. 1938 рік — сталінський уряд видає постанову про обов'язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.
1983 рік— видано постанову про так зване посилення вивчення російської;мови у школах і поділ класів в українських школах на дві групи — російські та українські, що призвело до нехтування рідною мовою. 1989 рік — видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову.
1991 рік — прийнята державна програма реалізації української мови та мов національних меншин до 2000 року.
Ведуча
Як довго ждали ми своєї волі слова,
І ось воно співа, бринить.
Бринить-співає наша мова,
Чарує, тішить і п'янить.
Ведучий
Як довго ждали ми..
Уклін чолом народу,
Що рідну мову нам зберіг.
Зберіг в таку страшну негоду,
Коли він сам стоять не міг.
Ведуча
На ноги інша не сп'ялася,
А українська знов жива!
Нарешті стала, відбулася!
Говорить, думає, співа!
Ведуча. Повинна жити мова, яка стала піснею в далекі часи Івана Вишенського і Григорія Сковороди, яка пролунала на весь світ піснями «Наталки Полтавки» Івана Котляревського та гостротою Шевченкового вірша. Слово Тараса підхопили сини і дочки українського народу, збагатили та через випробування принесли в духовну скарбницю України.
Ведучий
«Ну що б, здавалося, слова?
Слова та голос. Більш нічого.
А серце б'ється, ожива, Як їх почує...»
Ведуча. Ми пишаємося іменами наших українських письменників, серед яких Марко Вовчок, Леся Українка, Іван Франко, Василь Стус, Василь Симоненко. Вони своєю творчістю виборювали право на існування мови. Ведучий. Із сивої давнини, від Кирила і Мефодія, від Нестора Літописця впродовж багатьох років розвивалася, розросталася наша мова вглиб і вшир. Плекають, пестять ЇЇ поети і прозаїки.
Ведучий. А згадаймо український дотепний жарт! А сміх іскрометт ний! Українці сміялися з давніх-давен, сміялися споконвіку. Українці — це загальновідомо — творці і носії найтоншого гумору.
Ведучий
А там калина над рікою
Віночки білі одягла.
Від сонця і тепла весною
Чудовим цвітом зацвіла.
Там солов'ї гніздечко звили
І ллється пісня чарівна.
Ведуча
Пісню люди підхопили,
Вложили душу у слова,
Любов'ю щедро напоїли,
І пісня, трепетна й жива,
Над рідним краєм полетіла
Високо, в сині небеса.
І щиро всіх теплом зігріла її ліричність і краса!
Ведуча
Скільки в мові тепла і палкого кохання!
Туги й щастя дзвінкого, і світла душі,
Та іскристої радості і шанування,
Що, хоч просто говориш — виходять вірші!
Ведучий
Українські пісні мама ніжно співала,
Коли ще в сповитку були діти малі.
Українською мовою благословляла,
Як розходились ми на дороги земні!
Ведуча. Українська мова поряд з італійською, іспанською — одна з наймелодійніших і наймилозвучніших у світі. Нею можна висловити найрізноманітніші людські почуття, написати найскладніші наукові праці, її можна чудово використовувати на рівні міжнародних відносин.
Ведучий. Ми свято віримо в те, що не зміліє ріка нашої мови ніколи. Тож послухайте вірші наших юних авторів, написаних рідною мовою.
Ведуча
Мово моя, ти пречиста і славна,
Трепетна, наче ранкова роса.
Ти називаєшся нині — державна!
Все в тобі є: і багатство, й краса!
Ведучий
Мовою рідною я розмовляю,
живу я у ріднім краю.
І Україну мою прославляю,
Вірність і серце я їй віддаю.
