Кейс матеріалів образотворчого мистецтва в 2, 3, 5,6,7 класах,  

вчителя Черниш Р. І.

ПОСТАНОВА

від 20 квітня 2011 р. № 462

Київ

Про затвердження Державного
стандарту початкової загальної освіти

Відповідно до статті 31 Закону України “Про загальну середню освіту” Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Державний стандарт початкової загальної освіти, що додається.

Установити, що Державний стандарт впроваджується з 1 вересня 2012 року.

2. Визнати таким, що втрачає чинність з 1 вересня 2012 р., пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2000 р. № 1717 “Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання” (Офіційний вісник України, 2000 р., № 47, ст. 2033).

3. Міністерству освіти і науки, молоді та спорту вжити заходів для своєчасного розроблення та затвердження типових навчальних планів, навчальних програм для учнів початкової школи з метою забезпечення впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти, затвердженого цією постановою.

  Прем’єр-міністр України                                          М. АЗАРОВ

Інд.70

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 20 квітня 2011 р. № 462

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
початкової загальної освіти

Загальні положення

Цей Державний стандарт початкової загальної освіти (далі — Державний стандарт), розроблений відповідно до мети початкової школи з урахуванням пізнавальних можливостей і потреб учнів початкових класів, визначає зміст початкової загальної освіти, який ґрунтується на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави.

Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого і компетентнісного підходів, що зумовлює чітке визначення результативної складової засвоєння змісту початкової загальної освіти.

У цьому Державному стандарті терміни вживаються у такому значенні:

1) громадянська компетентність — здатність людини активно, відповідально та ефективно реалізовувати права та обов’язки з метою розвитку демократичного суспільства;

2) ключова компетентність — спеціально структурований комплекс якостей особистості, що дає можливість ефективно брати участь у різних життєвих сферах діяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів;

3) ключова компетенція — об’єктивна категорія, що фіксує суспільно визначений комплекс певного рівня знань, умінь, навичок, ставлень, які можна застосувати в широкій сфері діяльності людини (вміння вчитися, загальнокультурна, громадянська, здоров’язбережувальна, соціальна компетентність та компетентність з питань інформаційно-комунікаційних технологій);

4) компетентнісний підхід — спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є такі ієрархічно-підпорядковані компетентності учнів, як ключова, загальнопредметна і предметна;

5) компетентність — набута у процесі навчання інтегрована здатність особистості, яка складається із знань, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці;

6) компетенція — суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини;

7) комунікативна компетентність — здатність особистості застосувати у конкретному спілкуванні знання мови, способи взаємодії з навколишніми і віддаленими людьми та подіями, навички роботи у групі, володіння різними соціальними ролями;

8) міжпредметна компетентність — здатність учня застосувати щодо міжпредметного кола проблем знання, уміння, навички, способи діяльності та ставлення, які належать до певного кола навчальних предметів і предметних галузей;

9) міжпредметні естетичні компетентності — здатність орієнтуватися в різних сферах життєдіяльності, що формується під час опанування різних видів мистецтва. Предметними мистецькими компетентностями, у тому числі музичними, образотворчими, хореографічними, театральними, екранними, є здатність до пізнавальної і практичної діяльності у певному виді мистецтва;

10) предметна компетентність — освоєний учнями у процесі навчання досвід специфічної для певного предмета діяльності, пов’язаної з набуттям нового знання, його перетворенням і застосуванням;

11) предметна компетенція — сукупність знань, умінь та характерних рис у межах конкретного предмета, що дає можливість учневі самостійно виконувати певні дії для розв’язання навчальної проблеми (задачі, ситуації). Учень має уявлення, знає, розуміє, застосовує, виявляє ставлення, оцінює;

12) предметна математична компетентність — особистісне утворення, що характеризує здатність учня (учениці) створювати математичні моделі процесів навколишнього світу, застосовувати досвід математичної діяльності під час розв’язування навчально-пізнавальних і практично зорієнтованих задач;

13) предметна природознавча компетентність — особистісне утворення, що характеризує здатність учня розв’язувати доступні соціально і особистісно значущі практичні та пізнавальні проблемні задачі, пов’язані з реальними об’єктами природи у сфері відносин “людина — природа”;

14) соціальна компетентність — здатність особистості продуктивно співпрацювати з різними партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі.

Державний стандарт складається з:

Базового навчального плану початкової загальної освіти згідно з додатком 1 (далі — Базовий навчальний план);

загальної характеристики інваріантної та варіативної складових змісту початкової загальної освіти;

державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів згідно з додатком 2.

У результативній складовій кожної освітньої галузі Державного стандарту визначено державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів початкової школи, які відповідають змісту і структурі предметних компетентностей.

Протягом навчання у початковій школі учні повинні оволодіти ключовими компетентностями, які передбачають їх особистісно-соціальний та інтелектуальний розвиток, формуються на міжпредметній основі та є інтегрованим результатом предметних і міжпредметних компетенцій.

На основі цього Державного стандарту Міністерство освіти і науки, молоді та спорту розробляє навчальні програми, відповідно до яких здійснюється підготовка варіативних програм і підручників.

Базовий навчальний план

Базовий навчальний план визначає зміст і структуру початкової загальної освіти за допомогою інваріантної і варіативної складових, якими встановлюється погодинне співвідношення між освітніми галузями, гранично допустиме тижневе навантаження учнів та загальнотижнева кількість годин.

Інваріантна складова змісту початкової загальної  освіти формується на державному рівні і є обов’язковою для всіх загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування та форми власності. Інваріантна складова змісту початкової загальної освіти визначається за допомогою таких освітніх галузей, як “Мови і літератури”, “Математика”, “Природознавство”, “Суспільствознавство”, “Здоров’я і фізична культура”, “Технології” та “Мистецтво”. Виключення з інваріантної складової будь-якої з освітніх галузей порушує цілісність загальноосвітньої підготовки на рівні початкової освіти і наступність основної школи.

В інваріантній складовій Базового навчального плану визначено мінімально необхідну кількість навчальних годин на вивчення кожної освітньої галузі.

Варіативна складова Базового навчального плану визначається загальноосвітнім навчальним закладом з урахуванням особливостей регіону, навчальних закладів, індивідуальних освітніх запитів учнів та (або) побажань батьків, або осіб, які їх замінюють. У початкових класах варіативна складова включає години, які виділяються на вивчення навчальних предметів освітніх галузей, курсів за вибором, проведення індивідуальних консультацій та групових занять з учнями.

Вивчення предметів, включених до інваріантної та варіативної складових, дає змогу забезпечити належний рівень загальноосвітньої підготовки і соціально-особистісного розвитку учнів молодшого шкільного віку.

Навчальне навантаження учнів складається з годин інваріантної і варіативної складових і не може перевищувати гранично допустимого рівня тижневого навантаження учнів, установленого Базовим навчальним планом та санітарно-гігієнічними нормами організації навчально-виховного процесу.

На основі Базового навчального плану, який визначає загальні засади організації навчально-виховного процесу у початковій школі, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту розробляє типові навчальні плани для загальноосвітніх навчальних закладів, у яких зміст освітніх галузей реалізується шляхом вивчення навчальних предметів і курсів інваріантної складової. На основі типових навчальних планів навчальні заклади складають щороку робочі навчальні плани, в яких конкретизується варіативна складова початкової загальної освіти з урахуванням особливостей організації навчального процесу.

Бюджетне фінансування загальноосвітнього навчального закладу здійснюється відповідно до встановленої базовим навчальним планом сумарної кількості годин інваріантної та варіативної складових з урахуванням можливого поділу класу на групи у процесі вивчення окремих предметів.

Додаток 1
до Державного стандарту

БАЗОВИЙ
навчальний план

________

Примітка. Години, передбачені для фізичної культури освітньої галузі “Здоров’я і фізична культура”, не враховуються під час визначення гранично допустимого
 

Освітня галузь “Мистецтво”

Метою освітньої галузі “Мистецтво” є формування і розвиток в учнів комплексу ключових, міжпредметних і предметних компетентностей у процесі опанування художніх цінностей та способів художньої діяльності шляхом здобуття власного естетичного досвіду.

Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких завдань:

виховання в учнів емоційно-ціннісного ставлення до мистецтва та дійсності, розвиток художніх інтересів і потреб, естетичних ідеалів, здатності розуміти та інтерпретувати твори мистецтва, оцінювати естетичні явища;

формування в учнів на доступному рівні системи художніх знань і вмінь, яка відображає цілісність та видову специфіку мистецтва;

розвиток емоційно-почуттєвої сфери учнів, їх художніх здібностей і мислення, здатності до самовираження та спілкування.

Зміст освітньої галузі “Мистецтво” визначається за такими змістовими лініями: музична, образотворча та мистецько-синтетична (відповідно хореографічного, театрального та екранних видів мистецтва), які реалізуються шляхом вивчення окремих предметів або інтегрованих курсів.

Додаток 2
до Державного стандарту

ДЕРЖАВНІ ВИМОГИ
до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 23 листопада 2011 р. № 1392

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
базової і повної загальної середньої освіти

I. Загальна частина

Цей Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти
(далі — Державний стандарт) спрямований на виконання завдань загальноосвітніх навчальних закладів II і III ступеня (далі — загальноосвітні заклади) і визначає вимоги до освіченості учнів основної і старшої школи.

У цьому Державному стандарті поняття вживаються у такому значенні:

1) громадянська компетентність — здатність учня активно, відповідально та ефективно реалізовувати права та обов’язки з метою розвитку демократичного суспільства;

2) діяльнісний підхід — спрямованість навчально-виховного процесу на розвиток умінь і навичок особистості, застосування на практиці здобутих знань з різних навчальних предметів, успішну адаптацію людини в соціумі, професійну самореалізацію, формування здібностей до колективної діяльності та самоосвіти;

3) загальнокультурна компетентність — здатність учня аналізувати та оцінювати досягнення національної та світової культури, орієнтуватися в культурному та духовному контексті сучасного суспільства, застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на загальнолюдські цінності;

4) здоров’язбережувальна компетентність — здатність учня застосовувати в умовах конкретної ситуації сукупність здоров’язбережувальних компетенцій, дбайливо ставитися до власного здоров’я та здоров’я інших людей;

5) інформаційно-комунікаційна компетентність — здатність учня використовувати інформаційно-комунікаційні технології та відповідні засоби для виконання особистісних і суспільно значущих завдань;

6) ключова компетентність — спеціально структурований комплекс характеристик (якостей) особистості, що дає можливість їй ефективно діяти у різних сферах життєдіяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів;

7) ключова компетенція — певний рівень знань, умінь, навичок, ставлень, які можна застосувати у сфері діяльності людини;

8) компетентнісний підхід — спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є ієрархічно підпорядковані ключова, загальнопредметна і предметна (галузева) компетентності;

9) компетентність — набута у процесі навчання інтегрована здатність учня, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці;

10) компетенція — суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини;

11) комунікативна компетентність — здатність особистості застосовувати у конкретному виді спілкування знання мови, способи взаємодії з людьми, що оточують її та перебувають на відстані,  навички роботи у групі, володіння різними соціальними ролями;

12) міжпредметна естетична компетентність — здатність виявляти естетичне ставлення до світу в різних сферах діяльності людини, оцінювати предмети і явища, їх взаємодію, що формується під час опанування різних видів мистецтва;

13) міжпредметна компетентність — здатність учня застосовувати щодо міжпредметного кола проблем знання, уміння, навички, способи діяльності та ставлення, які належать до певного кола навчальних предметів і освітніх галузей;

14) навчальна програма — нормативний документ, що конкретизує для кожного класу визначені цим Державним стандартом результати навчання відповідно до освітньої галузі або її складової, деталізує навчальний зміст, у результаті засвоєння якого такі результати досягаються, а також містить рекомендації щодо виявлення та оцінювання результатів навчання;

15) особистісно зорієнтований підхід — спрямованість навчально-виховного процесу на взаємодію і плідний розвиток особистості педагога та його учнів на основі рівності у спілкуванні та партнерства у навчанні;

16) предметна (галузева) компетентність — набутий учнями у процесі навчання досвід специфічної для певного предмета діяльності, пов’язаної із засвоєнням, розумінням і застосуванням нових знань;

17) предметна компетенція — сукупність знань, умінь та характерних рис у межах змісту конкретного предмета, необхідних для виконання учнями певних дій з метою розв’язання навчальних проблем, задач, ситуацій;

18) предметна мистецька компетентність — здатність до розуміння і творчого самовираження у сфері музичного, образотворчого та інших видів мистецтва, що формується під час сприймання творів таких видів мистецтва і їх практичного опанування;

19) проектно-технологічна компетентність — здатність учнів застосовувати знання, уміння та особистий досвід у предметно-перетворювальній діяльності;

20) соціальна компетентність — здатність особистості продуктивно співпрацювати з партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі.

Формування інформаційно-комунікаційної компетентності учнів, зміст якої є інтегративним, відбувається у результаті застосування під час вивчення всіх предметів навчального плану діяльнісного підходу. Навчальними програмами обов’язково передбачається внесок кожного навчального предмета у формування зазначеної компетентності.

Цей Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів, що реалізовані в освітніх галузях і відображені в результативних складових змісту базової і повної загальної середньої освіти.

При цьому особистісно зорієнтований підхід до навчання забезпечує розвиток академічних, соціокультурних, соціально-психологічних та інших здібностей учнів.

Компетентнісний підхід сприяє формуванню ключових і предметних компетентностей.

До ключових компетентностей належить уміння вчитися, спілкуватися державною, рідною та іноземними мовами, математична і базові компетентності в галузі природознавства і техніки, інформаційно-комунікаційна, соціальна, громадянська, загальнокультурна, підприємницька і здоров’язбережувальна компетентності, а до предметних (галузевих) — комунікативна, літературна, мистецька, міжпредметна естетична, природничо-наукова і математична, проектно-технологічна та інформаційно-комунікаційна, суспільствознавча, історична і здоров’язбережувальна компетентності.

Діяльнісний підхід спрямований на розвиток умінь і навичок учня, застосування здобутих знань у практичних ситуаціях, пошук шляхів інтеграції до соціокультурного та природного середовища.

У цьому Державному стандарті враховано можливості навчального середовища, сприятливого для задоволення фізичних, соціокультурних і пізнавальних потреб учнів.

Цей Державний стандарт складається із:

загальної характеристики складових змісту освіти;

Базового навчального плану  загальноосвітніх навчальних закладів II—III ступеня згідно з додатком 1 (далі — Базовий навчальний план);

державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів згідно з додатком 2.

Цей Державний стандарт розроблений на основі Державного стандарту початкової загальної освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. № 462 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 33, ст. 1378), із спрямуванням освітніх галузей на розвиток сформованих і формування нових предметних (галузевих) компетентностей.

Предметні (галузеві) компетентності стосуються змісту конкретної освітньої галузі чи предмета, і для їх опису використовуються такі ключові поняття: “знає і розуміє”, “уміє і застосовує”, “виявляє ставлення і оцінює” тощо.

Цей Державний стандарт включає такі освітні галузі, як “Мови і літератури”, “Суспільствознавство”, “Мистецтво”, “Математика”, “Природознавство”, “Технології”, “Здоров’я і фізична культура”, зміст яких  послідовно взаємозв’язаний із змістом відповідних освітніх галузей Державного стандарту початкової загальної освіти.

Зміст освітніх галузей, їх складові, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів відповідають завданням основної і старшої школи у їх послідовному взаємозв’язку. Зміст кожної освітньої галузі структурується та реалізується за навчальними предметами і курсами, програми яких затверджує МОНмолодьспорт.

Визначальним для системи вітчизняної загальної середньої освіти є українознавче спрямування всіх освітніх галузей.

Протягом навчання в основній школі учні здобувають базову загальну середню освіту, що разом із початковою є основою загальноосвітньої підготовки, формує в них готовність до вибору професії і реалізації шляхів подальшої освіти. Зміст освіти в основній школі для всіх учнів єдиний.

Варіативність методик організації навчання, а також наявність в учнів можливості обирати курси за вибором залежно від власних пізнавальних здібностей дають змогу застосовувати особистісно зорієнтований, компетентнісний і діяльнісний підходи.

У старшій школі, де навчання є профільним, обов’язковий для вивчення зміст освітніх галузей реалізується шляхом вивчення окремих предметів, курсів за вибором загальноосвітніх закладів відповідно до загальної кількості годин, передбачених для кожної галузі, або шляхом застосування модульної технології.

Інваріантна складова Базового навчального плану формується на державному рівні і є обов’язковою для реалізації в усіх навчальних закладах, що дають повну загальну середню освіту.

Освітня потреба старшокласників у профільному навчанні задовольняється шляхом створення мережі загальноосвітніх закладів різного типу, яка складається з однопрофільних і багатопрофільних ліцеїв, гімназій, загальноосвітніх шкіл, що мають змогу повністю реалізувати профільність навчання, а також професійно-технічних навчальних закладів, коледжів. Крім того, освітня потреба учнів старшої школи у профільному навчанні може задовольнятися в межах освітніх округів.

Зміст освіти і вимоги до його засвоєння у старшій школі диференціюються за базовим і профільним рівнями. Базовий рівень визначається обов’язковими вимогами до загальноосвітньої підготовки учнів згідно з цим Державним стандартом, а профільний — навчальними програмами, затвердженими МОНмолодьспортом.

У старшій школі співвідношення навчальних годин для вивчення обов’язкових предметів і предметів, самостійно обраних учнями для профільного навчання, становить орієнтовно 50 на 50 відсотків.

Варіативна складова Базового навчального плану формується загальноосвітнім закладом з урахуванням особливостей регіону та індивідуальних освітніх запитів учнів.

На основі цього Державного стандарту МОНмолодьспорт організовує розроблення і проводить апробацію навчальних програм, які затверджуються в установленому порядку.

Навчальна програма розробляється з урахуванням науково обґрунтованих вимог, що є спільними для всіх навчальних предметів.

Варіативні навчальні програми розробляються з урахуванням потреб різних регіонів і науково-методичних пріоритетів учителя.

На основі Базового навчального плану, який визначає загальні засади організації навчально-виховного процесу у загальноосвітніх закладах, МОНмолодьспорт розробляє типові навчальні плани, в яких зміст освітніх галузей реалізується шляхом вивчення навчальних предметів і курсів інваріантної складової. Загальноосвітні заклади на основі типових на­вчальних планів складають щороку робочі на­вчальні плани, в яких конкретизується варіативна складова загальної середньої освіти з урахуванням особливостей організації на­вчального процесу.

Бюджетне фінансування загальноосвітнього закладу здійснюється з урахуванням установленої Базовим навчальним пла­ном сумарної кількості годин інваріантної та варіативної складових і можливості у процесі вивчення окремих предметів поділу класу на гру

IV. Освітня галузь “Мистецтво”

Основною метою освітньої галузі “Мистецтво” є формування в учнів у процесі сприймання, інтерпретації, оцінювання ними творів мистецтва та провадження практичної діяльності системи ключових, міжпредметних естетичних і предметних мистецьких компетентностей як цілісної єдиної основи світогляду, а також здатності до художньо-творчої самореалізації і культурного самовираження.

Завданнями освітньої галузями є:

оволодіння системою вмінь і навичок у галузі мистецтва, формування світогляду, креативних і комунікативних якостей;

формування вмінь і навичок аналізувати, інтерпретувати та оцінювати твори мистецтва, виявляти їх національну своєрідність;

збагачення духовного світу учнів у результаті вивчення творів мистецтва;

формування ціннісного ставлення до дійсності і творів мистецтва, розвиток емоційно-почуттєвої сфери учнів;

виховання здатності до художньої самореалізації, культурного самовираження, задоволення потреби в мистецькій самоосвіті.

Зміст освітньої галузі передбачає цілісний художньо-естетичний розвиток особистості учня шляхом опанування різних видів мистецтва і координації знань, умінь та уявлень, набуття яких необхідне для формування у свідомості учнів полікультурного і поліхудожнього образу світу.

Змістовими лініями освітньої галузі є музична, образотворча, культурологічна.

В основній школі зміст освітньої галузі спрямований на розширення у процесі опанування творів мистецтва і художньо-практичної діяльності набутих у початковій школі ключових, міжпредметних естетичних і предметних мистецьких компетентностей.

У старшій школі зміст освітньої галузі “Мистецтво” спрямований на формування художнього мислення та світогляду учнів, поглиблення їх ключових, міжпредметних естетичних і предметних мистецьких компетентностей шляхом узагальнення знань, умінь і навичок, набутих в основній школі.

Додаток 1
до Державного стандарту

БАЗОВИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН
загальноосвітніх навчальних закладів II—III ступеня

__________________

* Освітні галузі “Технології” та “Мистецтво” у старшій школі належать до вибірково-обов’язкових предметів.

** Години, передбачені для фізичної культури освітньої галузі “Здоров’я і фізична культура”, не враховуються під час визначення гранично допустимого навантаження учнів.

*** Цикл профільних предметів складається із профільних предметів (наприклад, фізики та математики у класі фізико-математичного профілю); профілюючих предметів (наприклад, екології у класі біолого-хімічного профілю чи географії у класі економічного профілю), курсів профільного навчання (наприклад, країнознавства у класі профілю іноземної філології).

_____________________
Додаток 2
до Державного стандарту

ДЕРЖАВНІ ВИМОГИ
до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

МИСТЕЦТВО

ПРОГРАМА ДЛЯ 5 – 9 КЛАСІВ

Пояснювальна записка

Мистецтво – особлива форма відображення дійсності, естетичний художній феномен, який передає красу навколишнього світу, внутрішнього світу людини через осмислення фундаментальних категорій «краса», «гармонія», «ритм», «пропорційність», «довершеність». Особливості опанування мистецтва в школі пов’язані з його  багатогранним впливом на свідомість і підсвідомість людини, її емоційно-почуттєву сферу, художньо-образне мислення і творчі здібності. Мистецтво сприяє художньо-естетичному розвитку людини та стимулює готовність особистості брати участь у різних формах культурного життя суспільства.

Визначення мети навчання мистецтва в основній школі зумовлене основними функціями мистецтва: естетичною, навчально-пізнавальною, духовно-виховною, комунікативною, емоційно-терапевтичною.

Програма розроблена відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти. Вона ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого, компетентнісного,  діяльнісного та інтегративного підходів. Особистісно зорієнтований підхід забезпечує розвиток в учнів індивідуальних художніх здібностей (музичних, образотворчих та ін.), творчого потенціалу. Компетентнісний підхід сприяє формуванню ключових предметних і міжпредметних компетентностей, насамперед загальнокультурних і художньо-естетичних. Діяльнісний підхід спрямований на розвиток художніх умінь і здатності застосовувати їх у навчальній та соціокультурній практиці. Інтегративний підхід  виражається в акцентуванні взаємодії різних видів мистецтва в рамках освітньої галузі та пошуку міжпредметних зв’язків з предметами інших освітніх галузей, інтеграції шкільного навчання мистецтв із соціокультурним середовищем.

Метою навчання мистецтв в основній школі є виховання в учнів ціннісно-світоглядних орієнтацій у сфері мистецтва, розвиток комплексу ключових, міжпредметних і предметних компетентностей у процесі опанування художніх цінностей і способів художньої діяльності, формування потреби в творчому самовираженні та естетичному самовдосконаленні.

Мета досягається шляхом реалізації таких завдань:

·        виховання в учнів емоційно-ціннісного ставлення до мистецтва та дійсності, розвиток художніх інтересів, естетичних ідеалів;

·        формування системи художніх знань, яка відображає видову специфіку і взаємодію мистецтв;

·        розвиток умінь сприймання, інтерпретації та оцінювання творів мистецтва й художніх явищ;

·        стимулювання здатності учнів до художньо-творчого самовираження, до діалогу;

·        розвиток художніх здібностей, критичного мислення;

·        формування потреби в естетизації середовища та готовності до участі у соціокультурному житті.

Навчання мистецтва ґрунтується на принципах:

·   наступності між початковою, основною і старшою школою;

·   поєднання загальнолюдського, національного та етнокраєзнавчого аспектів змісту освіти;  

·   інтегративності, спрямованості на поліхудожнє виховання учнів;

·   креативності (пріоритет творчої самореалізації);

·   варіативності змісту, методів, технологій;

·   діалогічності, полікультурності.

Характеристика структури програми та особливості організації навчально-виховного процесу

Структура програми «Мистецтво» зумовлена логікою побудови всього курсу, яка забезпечує цілісність змісту мистецької освіти в основній школі. Логічна послідовність тем за роками навчання (однакова і для автономного викладання музичного та образотворчого мистецтва, і для інтегрованого курсу) охоплює такі ключові естетичні категорії,  як види, жанри, стилі мистецтва. Спільна тематика кожного року розподіляється на окремі теми варіативно, адже  змістове наповнення конкретизується відповідно до специфіки кожного з блоків програми: предметів «Музичне мистецтва» і «Образотворче мистецтво» чи інтегрованого курсу «Мистецтво».     

Основні види діяльності учнів на уроках охоплюють художньо-творче самовираження; сприймання, інтерпретацію та оцінювання художніх творів; пізнання явищ мистецтва й засвоєння відповідної мистецької термінології.

У 5-7 класах пріоритетними є різноманітні форми  практичної діяльності учнів, під час якої відбувається їхнє самовираження у співі, інструментальному музикуванні, малюванні, ліпленні, конструюванні, театралізації тощо. Учні засвоюють особливості мови різних видів мистецтва (5 кл.), палітру жанрів музичного та образотворчого мистецтв (6 кл.), новітні явища в мистецтві в єдності традицій і новаторства (7 кл.). У  8 – ­9 класах учні опановують стилі та напрями мистецтва, які історично склалися впродовж епох, тому пріоритетними стають такі види діяльності, як інтерпретація художніх творів у культурологічному контексті, виконання індивідуальних і колективних проектів. Водночас поглиблюються знання термінології (мистецтвознавча і культурологічна пропедевтика).

Окрім внутрішньої галузевої інтеграції, доцільно використовувати міжпредметні зв’язки й з іншими освітніми галузями: «Мови і літератури», «Суспільствознавство», «Технології», «Здоров’я і фізична культура» та ін.  

Програма передбачає творче ставлення вчителя до змісту і технологій навчання, поурочного розподілу навчального художнього матеріалу. Він має можливість обирати мистецькі твори для сприймання та співу, орієнтуючись на  навчальну тематику та критерій їх високої художньої якості, а також розробляти художньо-практичні й ігрові завдання для учнів, враховуючи програмні вимоги, мету уроку, дбаючи про цілісну драматургію уроку. Предмети мистецтва в загальноосвітній школі мають важливе естетико-виховне спрямування, якому підпорядковуються дидактичні завдання, тому вчитель має сприяти зростанню  в учнів інтересу до мистецтва, розвитку здатності емоційно реагувати на художні твори і знаходити в них особистісний смисл.  Отже, головне надзавдання вчителя – створити захоплюючу емоційно піднесену атмосферу, щоб кожний урок став справжнім уроком мистецтва, надихав учнів на творчість – в особистісній і соціокультурній діяльності.

Години резервного часу використовуються на розсуд вчителя –  на відвідування музеїв, виставок, театрів тощо. 

Загальна тематична структура програми

Особливості оцінювання результатів навчання

Багатокомпонентність змісту мистецької освіти зумовлює багатофункціональність оцінювання досягнень учнів у цій галузі, єдність діагностичної, коригувальної, стимулюючо-мотиваційної, навчальної, виховної, розвивальної, прогностичної функцій.

Об’єктами перевірки та оцінювання результатів мистецької освіти мають стати основні компетентності:

·   предметні мистецькі (зокрема інтерпретаційні та діяльно-творчі);

·   міжпредметні естетичні (естетичні оцінки й ставлення);

·   ключові (загальнокультурні, інформаційно-комунікативні, соціальні).

Система оцінювання результатів навчання в освітній галузі «Мистецтво» ґрунтується на позитивному ставленні до кожного учня; оцінюється не рівень його недоліків і прорахунків, а  рівень особистісних досягнень.  Як відомо, значну роль у мистецькій сфері відіграють спеціальні художні здібності (музичний слух, вокальні дані, відчуття ритму, кольору, пропорцій, симультанне образне сприймання тощо), які впливають на освітні результати учнів. Тому індивідуальний і диференційований підходи до оцінювання мають надзвичайно важливе значення. Комплексна перевірка та оцінка, яка інтегрує результати різних видів діяльності учнів - інформаційно-пізнавальної, практичної, творчої, - дають змогу вчителеві об’єктивно, але водночас і гуманно (не пригнічуючи особистість) оцінити тих, хто не має яскраво виражених художніх здібностей, проте характеризується сумлінним ставленням до навчання, активністю, ініціативністю.

До основних видів  оцінювання належать:  поточне (виконує діагностичну, стимулюючу  коригуючу функції) і підсумкове (семестрове і річне). Додатковими засобами стимулювання пізнавальної активності учнів є самооцінка та взаємне оцінювання.

Тематична структура  програми «Образотворче мистецтво» (5 – 7 кл.)

35 год на рік  (1 год на тиждень), з них 4 год – резервний час

Календарне планування уроків образотворчого мистецтва

 2 клас

(за підручником С. К. Трач, М. І. Резніченко; рекомендовано МОНМС України, наказ №118 від 7 лютого 2012р.)

5 клас

РОЗРОБКА УРОКІВ

З ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Тема :"Вчитель образотворчого мистецтва

Миролюбненської ЗОШ І – ІІІ ступенів

УЧИМОСЯ   МАЛЮВАТИ   НАТЮРМОРТ

Урок 1

Тема:   „Зображення з натури”

1.     Організація навчального процесу

2.     Актуалізація досвіду учнів

3.     Теоретична частина

Учитель: З матеріалів минулих уроків ви вже знаєте, що пейзаж, портрет передають стан, настрій. Виконайте самостійно завдання: намалюйте з пам’яті та уяви склянку з водою. Після закінчення роботи визначте: чи може намальована склянка з водою передати певний настрій? Спробуйте пояснити відповідь.

(Учні виконують завдання, на яке відводиться 7 хвилин. Потім вони розглядають свої малюнки та готують відповідь на запитання вчителя.)

Учні: Склянка не може передати стану тому, це не пейзаж і не портрет людини. Вона нецікава, бо нічого не виражає: ні радості, ні печалі. Вона просто предмет.

Учитель: Таким чином, пейзаж та портрет можуть передати настрій, а предмет – ні? А якщо він дуже потрібний, гарний, наприклад, квіти чи кришталева ваза?

Учні: Дуже гарний предмет може, особливо якщо гарний за кольором чи формою.

Учитель: Отже, вам здається ваза гарною, а склянка з водою ні. А спробуйте но уявити себе на місці художника. Як би він побачив цю склянку? Які її властивості він побачив би?

Учні: Мабуть те, що склянка кругла, прозора.

Учитель: Зараз ви подивитеся постановку натюрморту. Які властивості предметів художник намагається передати в зображенні? У чому він вбачає красу кожної речі?

(Натюрморт: драпірування, склянка з підфарбованою водою, хліб)

Учні: Натюрморт гарний, бо красиве поєднання прозорого скла і м’якої тканини. Крізь скло просвічується вода і фон – тканина. Гармонійне поєднання тканини, відблиск на склянці, хліб у тіні.

Учитель: Ось ми й упевнилися у тому, що і склянка може бути дуже гарним предметом, якщо на неї подивитися очима художника. Важливо побачити привабливість предмета, зуміти втілити це в зображенні.У вас якраз є нагода зобразити натюрморт, який „говорить” про свою красу.

(Діти виконують завдання самостійно. Результати очевидно будуть невдалі, бо склянка прозорою не виходить, малюнки контурні. Деякі малюнки матимуть грубі помилки в побудові, визначенні пропорцій, не враховано місця спостереження.)

Учитель: Більшість із вас не задоволені своїм малюнком. Чому?

Учні: Бо не виходить прозорою склянка. Важко передати прозорість води і прозору склянку.

Учитель: Спробуйте визначити найважче для вас у завданні.

Учні: Це відтворення у малюнку прозорості скла. Зображення скла і тканини, їх різницю.

Учитель: Художники називають це матеріальністю предметів, тобто з якого матеріалу зроблено предмет, яку він має фактуру поверхні. У нашій постановці, як ви помітили, -- то склянка, тканина і хліб. Спробуйте дати такі визначення даним предметам, щоб, навіть не бачачи їх, можна було б установити їх назву, характер.

Учні: Склянка прозора, гарненька. Вона холодна порівняно з тканиною й особливо з хлібом. Тканина м’яка, тонка, лежить складками. Колір її „теплий” порівняно з склянкою, але „холодний” порівняно з кольором хліба.

Учитель: Щоб перендати в малюнку матеріальність предмета, потрібно знати певні прийоми. Художники їхз добре знають і використовують у роботі. Це головне завдання нашого уроку. Ви його самі визначили, а для того, щоб його вирішити, спробуємо знову стати художниками. Які завдання поставив би він перед собою? З чого почав би зображення? Складіть в уяві план дій. Згадайте свій досвід роботи з натурою.

(Разом з учителем учні визначають послідовність дій)

1.     Компонувати зображення.

2.     Передавати конструкції, пропорції, тональні відношення.

3.     Відтворювати матеріальність предметів.

Учитель: Виділіть з плану те, що допоможе вам передати „характер” натюрморту: легкість, прозорість, крихкість. Над третім, найважчим етапом будемо працювати разом.

(Після того, як воно буде виконане – всі разом аналізують виконані роботи)

Учитель: Третє завдання нове для вас. Подивимося твори художників, у яких це завдання вирішене блискуче, але по-різному.

(Демонстрація творів М.Врубеля, І.Хруцького.  Спочатку повністю, а потім фрагмент, в якому дається  зображення окремих предметів. Учні аналізують твори. У Врубеля акварелі більш вишукані, прозорі. Тут добре видно мазки, конструювання об’єму. У Хруцького -- більш подібні, матеріальні, як у житті. Він пише олією і дуже гладко.)

Учитель: Спробуйте скласти план дій художників опісля того, як завдання з передачі матеріальності предметів завершено. Запишіть їх послідовність.

(В результаті обговорення, учні повинні дійти думки, що треба писати водночас і драпірування, і склянку, і хліб. Учитель показує деякі технічні прийоми, якими користуються художники для передачі прозорості скла, води.)

Учитель: Техніку виконання можете обирати самі, але сьогодні краще працювати графічними матеріалами: гуашшю, чорною аквареллю. Проблему кольору будемо вирішувати на іншому уроці.

(Діти завершують роботу.)

Учитель: Порівняйте ваші натюрморти з першими малюнками зображення склянки з пам’яті та уяви. Поміркуйте чи може предмет „розмовляти”, передавати стан, настрій. Обгрунтуйте відповіді.

Урок 2

Тема:   „Тематичний натюрморт”

1.     Організація навчального процесу.

·        Актуалізація минулого досвіду учнів. Застосуваня відомих знань і навичок у новій ситуації. Формування оцінювальних суджень учнів.

·        Аналіз малюнків.

     (Учитель роздає учнівські роботи, котрі були  виконані на попередньому уроці)

Учитель: Уявіть себе критиками-експертами. Зробіть аналіз цих малюнків стосовно завдань, сформульованих вами на минулому уроці. Оцініть їх, обгрунтуйте докази і коротко запишіть їх.

(Учні працюють самостійно: згадують план дії художника – завдання, що вирішувалися у процесі зображення з натури склянки з водою. Перевіряють їх виконання в запропонованих учителем малюнках. Записують обгрунтування оцінок, виділяють переваги  і недоліки малюнків.)

Учитель: З якого завдання краще почати перевірку та оцінку робіт?

Учні: З перевірки, як виконане перше завдання – компонування зображення.

(Аналізують виконання цієї роботи.)

Учитель: Поясніть послідовність подальшої перевірки.

Учні: перевіряємо і оцінюємо, як виконане друге завдання: побудова форми, пропорції предметів, потім третє: передача матеріальності предметів – прозорості, крихкостті скла, м’якості драпірування, пружності хліба.

Учитель: Як ви вважаєте, як зручніше, правильніше оцінити малюнки: ставити оцінку зразу за всі завдання чи окремо за кожне?

(Учні висувають пропозиції і доходять до висновку:

спочатку краще оцінити, як виконане завдання окремо, а далі поставити загальну середню оцінку. Загальна оцінка повинна насамперед враховувати третє завдання, бо воно було одним із головних на уроці.

Після аналізу оцінок, що проводиться учнями під керівництвом учителя, пропонується нове завдання на створення композиції натюрморту, яка відтворює певний настрій.)

Часткові завдання:

1.     Засоби створення тематичного натюрморту з передачею настрою (художньо-творче завдання);

2.     Композиційне вирішення тематичного натюрморту (худ.-творче завдання)

3.     Способи і прийоми зображення натюрморту з матеріалів (побудова зображення -- художньо-пізнавальне завдання).

Учитель: На попередньому занятті ми розмірковували над тим, чи можуть предмети перпедавати стан, настрій. Яка тепер ваша думка?

Учні: Букет квітів викликає радісний настрій. Іграшки викликають веселий настрій. Книжка – задумливість.

Учитель: Подумайте, про що можуть розповаісти речі, що належать людям. В уяві підберіть предмети, речі, що характерні певному часові розвитку нашої країни у 20^х – 30^х – 90^х роках. Працювати будете групами. Кожна група отримає серію листівок з репродукціями натюрмортів. Порівняйте ваші уявлення з образами відомих художників.

(Після аналізу, який проводиться шляхом коментування в групах, учні самостійно роблять висновки: предмет здатний передавати не тільки характер, матеріальність речей, але й характеризує час, епоху, людину.)

Учитель: За фрагментами творів різних жанрів (історичний, побутовий, портрет, натюрморт тощо), спробуйте:

1.     визначити час, епоху

2.     дати характеристику людини, якій могли б належати зображені предмети

3.     уявити „сюжет” твору через зображення

4.     визначити характер натюрморту: парадний, ліричний, декоративний, історичний тощо. Обгрунтуйте свої судження.

(Діти працюють експертними групами. З’ясовують, обговорюють, доводять свої твердження. Закінчивши зхавдання, учитель з метою перевірки правильностіі суджень учнів, роздає „експертним групам” репродукції творів, з яких було взято фрагменти.

(Учні перевіряють свою роботу: шукають за фрагментами цілий твір, намагаються з’ясувати причини помилок. Учитель доповнює їхні судження, наводить  приклади із „життя речей” у натюрмлрті, проводить невеликий екскурс в історію розвитку натюрморту як жанру.)

Учитель: Зараз попрацюємо творчо, як художники. Перед вами знайомі постановки. Спробуйте додати 1 чи 2 предмети, але так, щоб натюрморт завдяки їм набув певного настрою, відповідав би часу, конкретній темі. Згадайте для цього і уявіть певні життєві ситуації, в яких може брати участь наш „головний”  предмет – склянка. Із найцікавіших предметів, визначенитх вами в малюнках, будемо складати „творити” натюрморт.

(Учні виконують завдання, малюють предмети, разом з учителем вибирають найбільш виразні для передачі теми, стану, настрою. Драпірування підбирають відповідно до задуму.)

(Далі учні колективно складають композицію натюрморту. Однак назву кожний придумує сам. Практична робота складається з виконання ескізу композиції.)

Урок 3

Тема:   „Виконання натюрморту в кольорі ”

1.    Організація навчального процесу.

2.     Формування навичок визначення і відбору, способів для передачі матеріальності предметів у зображенні натюрморту за допомогою кольору та освітлення.

Учитель: На попередньому уроці ми з вами склали натюрморт, дали йому назву. Кожний з вас має визначити свій особистий задум і втілити його в зображення. Дозволяється домислити композицію потрібними деталями. Сьогодні ми працюємо творчо, як художники. Спочатку уважно роздивіться постановку натюрморту і продумайте процес роботи. Виділіть найважчі для вас завдання. Згадайте як виконували їх на попередніх уроках.

(Учні обговорюють план дій, виходячи із власного задуму, обдумують шляхи вирішення найважчих завдань на основі актуалізації досвіду. Визначають труднощі в передачі матеріальності.  Учитель використовує проблемну ситуацію, що виникла на уроці і пропонує спільними зусиллями знайти прийоми передачі відблисків прозорості скла. Учні згадують прийоми роботи з передачі прозорості скла технікою „гризайль”. )

Учитель:

·        Фон за склом буде тьмянішим, сірішим, неяскравим. Треба до кольору фону додати трохи чорної або іншої фарби, дещо замутити колір.

·        З тіньового боку склянки варто додати кольору драпіруванню, аби передати її відбиток на склі.

·        Відблиски слід залишити найсвітлішими. Якщо вони замальовані, можна „прописати” їх білою гуашшю по сухому шару фарби.

·        Краще написати склянку „по-сирому”, а потім швидко витерти сухим пензлем світлі місця: відблиски на воді, на склі тощо.

(Учитель спрямовує дії на підпорядкування усіх виразних засобів, прийомів особистому баченню, ставленню до зображуваного.)

Учитель: Один і той же натюрморт виконує багато людей. Чи означає це , що в усіх мають бути однакові зображення ? Добре це чи погано, що кожен втілює свій задум? Після закінчення роботи будемо разом оцінювати малюнки.

3.    Аналіз і художньо-естетична оцінка результатів діяльності учнів.

Учитель: продумайте і визначте вимоги до оцінки. Обгрунтуйте їх.

(Учні на основі актуалізації минулого досвіду пропонують критерії оцінки:

Ø                 Чи відповідає назва малюнка його зображенню?

Ø                 Як передана матеріальність предметів?

Ø                 Як виконано композиційну побудову?

Ø                 Як виглядає малюнок у кольорі?

Учитель узагальнює пропозиції  учнів:

-- Перший критерій можна визначити як виразність малюнка, тобто вираження особистого задуму, теми зображення. Другий критерій – як грамотність, в який ввійдуть усі завдання, вимоги, які ви самі визначили. )

(Учні самі аналізують свої малюнки і виставляють дві оцінки: за виразність і за грамотність зображення.)

Учитель: Наступного уроку після перевірки ваших робіт ми побачимо, чи збігаються ваші оцінки з моїми. Оцінюватися малюнки будуть за наступними критеріями:

Грамотність – включає виконання трьох основних завдань, поставлених на уроці: відображення матеріальності зображувальних предметів; передача форми, пропорцій та конструкції просторового розташування предметів.

Виразність – розуміється як здатність, уміння передати власне ставлення до об’єкта зображення через задум; уміння підпорядкувати засоби зображення власного задуму і поставленому художньо-творчому завданню.

5 клас

Конспект уроку з    образотворчого мистецтва

Тема:  Петриківський розпис. Композиція «Задрімали на калині золоті жар-птиці». 

Підготувала: Черниш Раїса Іванівна

Вчитель образотворчого мистецтва

 вищої категорії, «Вчитель – методист»

Миролюбненської ЗОШ І – ІІІ ступенів

Тема: Петриківський розпис. Композиція «Задрімали на калині золоті жар-птиці».

Мета уроку: розширити поняття про види декоративно-прикладного мистецтва, ознайомити з традиціями і технікою петриківського розпису, формувати уміння та навички посильного виконання елементів розпису; розвивати комунікативні здібності, естетичний смак, художні здібності, бачення прекрасного у природі та народному мистецтві; виховувати любов до традиційних видів народного мистецтва.

Тип уроку: інтерактивний, комбінований.

Техніка виконання: декоративний розпис.

Устаткування: для вчителя – петриківські вироби, фоторепродукції петриківських виробів, навчальні таблиці, зразки учнівських робіт, аудіозапис української народної музики;

для учнів – аркуш ватману круглої форми для кожної групи, альбомні аркуші, фарби, круглі пензлі, ножиці, клей; столи зсунуті по три, навколо них сідають по 6 учнів.

ХІД УРОКУ

I.                  Організаційний момент (2 хв.)

Гра «Квітка настрою». Вчитель передає учню однієї з груп штучну квітку із побажаннями вдалої, дружної роботи на уроці. Учень передає квітку наступній групі із своїми побажаннями.

II.              Оголошення теми й мети уроку

Тема нашого уроку: Петриківський розпис. Композиція «Задрімали на калині золоті жар-птиці».

III.           Мотивація навчальної діяльності (2 хв.)

Дайте відповіді на питання:

Що таке декоративно-прикладне мистецтво? /Вид образотворчого мистецтва, який існує для прикрашання побутових предметів/.

Як перекладається з французької мови слово «декор»? /Прикраса/.

Назвіть відомі вам види декоративно-прикладного мистецтва. /Вишивка, гончарство, декоративний розпис, ткацтво, килимарство, писанкарство, різьблення по дереву, кості, бісероплетіння, лозоплетіння, витинанка та інші/.

Говорять, той народ не має майбутнього, який не пам’ятає свого минулого. Наші пращури, хоча й не були такими освіченими як ми, були надзвичайно талановитими та працьовитими і залишили нам чудове, неповторне, унікальне народне мистецтво, з яким ми сьогодні познайомимося.

IV.           Вивчення нового матеріалу (8 хв.)

     Розповідь вчителя.

Петриківський розпис виник у XVIII ст. у с. Петриківка (Катеринославської губернії) Дніпропетровської області. Село розташовано на берегах мальовничої річки Чаплинки.

Спочатку майстри розписували побілені стіни хат, на яких з'являлися фантастичні квіти, птахи, рослинні орнаменти. В кінці XIX ст. стали виготовляти "мальовки" - розписи на папері, які замінили настінні розписи. "Мальовки" продавалися на базарі, що проводився на селі тричі на рік. Пізніше народні майстри почали розписувати дерев'яні вироби: посуд, мисники, тарілки, скрині, сані, віялки, музичні інструменти.

Після Жовтневої революції в Петриківці відкрили школу декоративного розпису. Нею керувала Тетяна Пата. Також видатними майстрами петриківського розпису були М. Приймаченко, П. Глущенко, Н. Білокінь, М. Тимченко. Вчитель демонструє репродукції розписів художниць.

Характер розпису здебільш рослинний: квіти, ягоди, плоди, зображалися також птахи та тварини, рідко – люди.

Кольори використовуються основні та допоміжні, яскраві, дзвінкі.

Раніше у фарби додавалася суспензія із яєчного білка та жовтка, яка посилювала інтенсивність кольору та виразність мазка.

Тло розпису – біле або чорне, зараз може бути кольорове.

Основний інструмент – пензель-кошарка (з котячого волосся), його треба тримати трьома пальцями перпендикулярно до паперу. Використовується також малювання пальцем, зрізаним стеблом рогози, загостреною паличкою.

Послідовність виконання розпису.

Композиція виконується без нанесення попередніх начерків. Спочатку зображуються великі елементи, потім – менші за розміром. Закінчують малюнок завершальними штрихами – оживками, які посилюють виразність елементів, підкреслюють рух та форму.

В петриківському розписі існує 4 типа мазків:

"ЗЕРНЯТКО" – мазок, який починається з легкого дотику кінчика пензля і закінчується натиском пензля на його основу. Коли мазки "зернятко" розміщені по обидві сторони стебла загостреними кінцями зовні, зображення нагадує колосок. Звідси і назва.

"КРИВЕ ЗЕРНЯТКО" – закручене "зернятко", нагадує кому.

"ГРЕБІНЕЦЬ" – мазок, який починається з потовщення і закінчується тонким вусиком. Ряд таких мазків, розміщених поруч, нагадують гребінець.

Елемент "ГОРІШОК" складається з двох гребінцевих мазків, вигнутих півмісяцем один проти одного, нагадуючи форму підкови. Заповнивши вільне місце між зігнутими мазками "зернятком", одержимо форму, подібну на лісовий горіх.

"ПЕРЕХІДНИЙ МАЗОК" виконується одним пензлем, але двома фарбами. Сухий пензель занурюють в одну фарбу, а потім кінчик – в іншу. Слід від мазка залишається двоколірний.

Освоєними мазками малюються квіти "ПУП'ЯНКИ", "ЦИБУЛЬКИ", "ПІРЧАСТЕ ЛИСТЯ", інші листочки.

Ягоди калини, винограду, смородини зображають пучкою пальця, дрібні ягоди виконуються тичком.

Учитель демонструє типи мазків, прийоми розпису, можливі варіанти елементів. Пояснює, як краще компонувати елементи. Пропонує учням виконати вправи по засвоєнню мазків, прийомів розпису, зображенню елементарних мотивів. Усі елементи повинні бути настільки засвоєні, щоб їх можна було виконувати не задумуючись. Ось чому потрібне багаторазове повторення окремих вправ і мотивів.

V.               Практична діяльність учнів (30 хв.)

1.                     Вправа «Елементи розпису».

Учні виконують окремі елементи розпису: квітку «цибульку», пірчасте листя. Пучками пальців зображують ягоди: калину, смородину, виноград. Пензлями різного розміру малюють стеблини, листя, вусики.

2.     Декоративна композиція «Задрімали на калині золоті жар-птиці.»

Групам потрібно зробити колективні композиції в колі – декоративні тарілки, скомпоновані з окремих елементів, мотивів, намальованих учасниками груп.

Діти в групах домовляються, хто з них буде малювати:

·                   смородину, грона калини, винограду;

·                   квітку «цибульку» з листям;

·                   птаха.

Намальовані елементи учні вирізують та збирають (наклеюють) в єдину композицію.

VI.           Підведення підсумків уроку (3 хв.)

Групи демонструють декоративні тарілки біля дошки. Учитель та учні аналізують роботи. Учитель відмічає кращі композиції, звертає увагу на типові помилки та шляхи їх усунення.

На дошці рефлексія – «Дерево натхнення». Учням потрібно вибрати з трьох різнокольорових квіток (вирізаних із клейкого паперу) одну, яка відповідає їх враженню від уроку і розташувати її на дереві:

1. зелена квітка - урок не сподобався;

2. жовта квітка - урок сподобався середньо;

3. рожева квітка - урок дуже сподобався.

VII.        Домашнє завдання

Розглянути предмети декоративно-прикладного мистецтва, які прикрашають оселю, дізнатися у батьків історію їх походження.

7 клас

Конспект уроку з    образотворчого мистецтва

Тема:    Види архітектури за призначенням. Житлова архітектура. “Ескіз власного будинку”
 

Підготувала: Черниш Раїса Іванівна

Вчитель образотворчого мистецтва

 вищої категорії, «Вчитель – методист»

Миролюбненської ЗОШ І – ІІІ ступенів

Тема уроку з образотворчого мистецтва:

Види архітектури за призначенням. Житлова архітектура. “Ескіз власного будинку” (7 клас)

Мета уроку:

·        розрізняти архітектурні споруди за призначенням, розпізнавати елементи різних архітектурних стилів та поєднувати їх у власноруч створеному ескізі;

·        розвивати творче мислення, відчуття цілісності в архітектурі; формувати почуття краси; удосконалювати уяву, творчу думку, акуратність в роботі, увагу, зорове бачення;

·        виховувати шану і захоплення величчю світового архітектурного мистецтва.

Тип уроку: комбінований з використанням ММП

Методи і засоби роботи: евристична бесіда, випереджувальні завдання, практична робота, інтерактивний метод «крісло архітектора», метод колективної оцінки знань та вмінь.

Обладнання уроку: ММП, музичні записи, макет будинку, навчальні роботи з методичного фонду, саморобні медалі для оцінювання роботи учнів.

Матеріали та інструменти для учнів: альбом, кольорові олівці, фломастери, гелеві ручки, лінійка.

Основні поняття: стилі архітектури: античний, середньовічний, мусульманський, китайський та японський, новітніх часів; елементи архітектури: фасад, колона, арка, дах, вікно, балкон, сходи.

Хід уроку:

1. Організаційний момент. Готовність учнів і матеріалів до уроку.

2. Повідомлення теми та мети уроку.(ММП 1 )

3. Мотивація навчальної діяльності (слово вчителя). Продовжуючи знайомство з таким видом мистецтва, як архітектура, слід згадати про три вимоги до архітектури Вітрувія (римського архітектора 1 ст.до н.е.): користь, міцність і красу. Від конструкційного рішення багато в чому залежить і естетичність творів архітектури. Споруда не тільки повинна бути міцною, а й мати привабливий вигляд. Надлишок матеріалу викликає враження надмірної ваги. Візуальна нестача матеріалу асоціюється з нестійкістю, ненадійністю та викликає здебільшого негативні емоції. Функціональне призначення будівлі визначається її типом. Тому сьогодні ми і навчимося розрізняти будівлі за призначенням та використовувати свою творчість і фантазію у архітектурному мистецтві.

4. Актуалізація опорних знань. (ММП 2-5) Візуальні питання:

1. Назвати за світлинами основні стилі в архітектурі.

2.Які елементи архітектури використовуються у спорудженні будівель?

5. Вивчення навчального матеріалу. (ММП 6-12 )

Слово вчителя: За призначенням архітектуру сьогодення поділяють на громадську, культову, промислову, житлову. Кожен з цих видів будівель допомагає людям комфортно жити, працювати та відпочивати у природному середовищі. У таких спорудах є всі елементи архітектури, які ви можете побачити в стилях різних епох. Яке ж призначення цих споруд?

Презентація випереджувальних завдань:

Учень 1: Громадські будівлі –школи, магазини, лікарні, музеї, театри, кінотеатри, банки, вокзали призначені для масового перебування людей. Створені у стилях класицизму, бароко, конструктивізму, модерну, вони часто поєднують кілька функцій в одній споруді. Як зовнішньо, так і внутрішньо такі будівлі оздоблюються ліпниною, розписами, іншою декоративною пластикою. Величні і монументальні споруди створюють суцільну смугу вуличних споруд у містах.

Учень 2: Культові споруди – церкви, костьоли, мечеті, каплиці, святилища. Ці споруди призначені для проведення обрядів, якими церква освячує прилучення людини до віри, відкриває шлях довічному існуванню душі в потойбічному світі. У цій сфері зодчества утвердився тип центричного будинку, нерідко купольного, свого роду святилища. Для цих цілей будують великі будинки, здатні вмістити велику кількість людей, а своєю архітектурною виразністю створити душевний стан тим, хто молиться.

Для таких церковних будівель найбільш придатним виявився архітектурний тип базиліки. У своєму найпростішому вигляді це прямокутна в плані будівля, розділена рядами колон або стовпів на три проходи - нефа. Середній неф завершено нішею - апсидою, а колони та стовпи служать при цьому опорами покрівлі.

Учень 3: Виробничі будівлі промислових підприємств, що називаються часто промисловими будівлями - фабрики,заводи - призначені для організації процесу виготовлення тієї або іншої промислової продукції за допомогою відповіднихзнарядь виробництва і прийнятої технології. Тому проектування промислових будівель - багатогранний, складний процес, що включає розрахунковіта проектні роботи.

Типовою рисою об'ємної композиції багатьох виробничих будівель є їх цілісний вигляд, великі архітектурнічленування. Сучасні виробничі будівлі за своєю зовнішньою композицією переважно є паралелепіпедами, у зовнішньому вигляді яких закономірно чергуються засклені прорізи і площини стін.

Як художній засіб для збагачення композиції можна використовувати багаторазове повторення ритму типових елементів архітектурного трактування фасаду, що відповідаєритму виробництва, і метричну розстановку обсягів побутових і адміністративних приміщень. Так, віконні прорізи значної висоти забезпечують на велику глибину нормативну освітленістьприміщень і т.д.

Компонування цехів у виробничому корпусі має забезпечити найбільш короткі шляхи передачі сировини на переробку з місць надходження, подачі допоміжних матеріалівта видачі готової продукції.

Учень 4: Житлові будинки, дачні споруди, котеджі - це архітектура багатотисячних житлових комплексів та індивідуальних особняків. Сучасні житлові будівлі мають кілька кімнат та комфортні умови для проживання людей. Будівельні матеріали - цегла, дерево, бетонні та інші блоки, металопластика - визначені потребами економічності, довговічності, краси. Сучасні будівельні технології та матеріали, творчий ентузіазм, винахідливість та професіоналізм архітекторів дають можливість поліпшувати функціональні характеристики житла і збагатити об’ємно-просторове та пластичне його вирішення.

Вчитель (повідомленняз історії українського житлового будівництва). (ММП 7-9) Будівельна діяльність на території сучасної України зародилась ще за часів палеоліту, коли люди займались полюванням. Щоб спорудити житло, мисливці вкопували в землю жердини та кістки і бивні мамонтів, покриваючи їх шкірами. Із часу створення Київської Русі розпочинається відлік розвитку власне української архітектури. Вона завжди була відкрита світові, тобто збагачувалась архітектурними ідеями різних народів, але зберігала свою самобутність. Так, будуючи житлові приміщення, наші предки обирали ділянки землі, розташовані поблизу водойм, захищені від вітрів, ураховували особливості рельєфу місцевості. Поруч із житловими приміщеннями зводились і господарські споруди: хлів, стайня, комора, льох. Для будівництва використовували камінь, глину, очерет, солому, дерево, цеглу, черепицю. Житлові споруди наших прадідусів і прабабусь існували у декількох видах: однокамерне житло ( хата+сіни), двокамерне (сарай+сіни+хата) і трикамерне (сарай+сіни+ хата+чиста хата).

Дахи будинків мали двоскатну або чотирискатну форму, були покриті соломою, очеретом, дошками, черепицею. Вікна прорубувались невеликі, закривались віконницями. Під дахом розміщувались і дерев’яні ганки. Фасади білились або фарбувались, віконниці розписувались.

Сьогодні житлові будинки мають кілька поверхів, просторі вікна, чудернацькі балкони, тераси, красиві і міцні двері, розписані або з ліпниною стіни, міцні дахи. Щоб збудувати будинок, архітектори на основі математичних розрахунків виконують проект, а створені об’ємні макети дають можливість побачити, як виглядатиме будинок у майбутньому втіленні в матеріалі.

Демонстрація макету будинку.(ММП 10-12)

5. Творча робота учнів: (ММП 13-17) Отож, спробуйте створити ескіз власного житлового будинку, який хотіли б збудувати для себе. В ескізі слід показати власне бачення екстер’єру споруди, використавши та поєднавши архітектурні елементи різних стилів, проявити свою творчу думку, уяву, фантазію. Кольорову гаму передати аквареллю, фломастерами, олівцями, гелевими ручками. У роботі слід враховувати основні етапи у роботі над ескізом власного будинку, подбати про підбір кольорової гами.

Робота учнів супроводжується музикою. Учитель демонструє учнівські роботи з методичного фонду.

6. Закріплення знань. «Крісло архітектора». Учні, які виконали завдання скоріше, по одному сідають у «Крісло архітектора» і демонструють свої роботи. Інші учні класу задають питання «архітектору» щодо деталей втілення його архітектурних ідей.

7. Оцінювання робіт (ММП 18 ) Кращі ідеї оцінюються високим балом і званням «Найкращий творчий архітектор», старанні учні - званням «Молодий архітектор»; діти, які намагались відтворити свої ідеї, але не встигли завершити –званням «Спеціаліст з архітектури».

Вручення саморобних медалей учням.

8. Домашнє завдання: принести графічні матеріали(олівці, фломастери, гелеві ручки) для наступного уроку.

Урок образотворчого мистецтва

3Таблиці, малюнки, ілюстрації (зразки дитячих робіт) із зображенням овочів та фруктів.

Хід уроку

І.Організаційна частина. Повідомлення теми(Морква)

(До класу вбігає дівчинка в шапочці із зображенням морквинки.)     Морквинка       А що то за коні в полі на припоні.

       Довгасті, голчасті, зеленої масті,

      Нікого не возять, лише солі просять? Червоний Макар

 По полю скакав,

 Та й в борщ попав.Учитель:Я на сонці сонцем сяю,

Родичів багато маю.

Гарбузову господиню

Усі знають. Хто я? ...(Картопля)

(Заходить дівчинка). Картоплинка:Учитель:Ні, когось тут ще нема,

Здогадались ... ?(Діти-овочі підходять до гарбуза і "витягують " його на середину класу).

1. Продовження бесіди.

   -Сьогодні ми малюватимемо дарунки осені: овочі.

   -Яку форму має більшість овочів?

   (Вони бувають переважно круглястої форми)

   -Тож повчимося малювати коло та овал. Тоді овочі на малюнках виглядатимуть так само апетитно, як справжні.

   -Отже, виконайте вправи: будь - чим — кінцем пензля, пальцем (фарбами), паличкою, крейдою або фломастером робіть обертальні рухи, начебто змотуєте клубочок з нитками.

   -Запам'ятайте! Кисть руки не кладіть на стіл. Тримайте її вільно, просто над аркушем паперу.

   -Тепер «помотаємо» клубочки обома руками крейдою на дошці. При цьому обертальні рухи робіть всією рукою (чи обома руками). При нагоді, маючи час, частіше виконуйте подібні вправи аби надалі ви могли б малювали кола та овали легко й вільно

   -Хто з вас здогадався, яке сьогодні буде завдання?

   -Правильно — малювати овочі. Та не прості, а такі, як у цій жартівливій народній пісні.

   5.Читання вчителем народної пісні "Ходить гарбуз по городу."

               Ходить гарбуз по городу,

   питається свого роду:

   Ой чи живі, чи здорові

   всі родичі гарбузові?

   Обізвалась жовта диня,

   гарбузова господиня:

   Іще живі, ще здорові

     всі родичі гарбузові!

    Обізвались огірочки,

       гарбузові сини й дочки:

       Іще живі, ще здорові

       всі родичі гарбузові!  

2.        Обізвалась морковиця,

3. гарбузовая сестриця:

   Іще живі, ще здорові

   всі родичі гарбузові! Обізвались буряки,

   гарбузові свояки:

   Іще живі, ще здорові

   всі родичі гарбузові! Обізвалась бараболя,

   а за нею і квасоля:

   Іще живі, ще здорові

           всі родичі гарбузові!

          Ой, гарбузе, ти перістий,

          із чим тебе, будем їсти?

          Миска пшона, шматок сала —

          от до мене вся приправа.

   -Поміркуйте, якими ви намалюєте «дядька-гарбуза», його «господиню-диню», «синів» і «дочок» та інших «родичів».

   -Розгляньте, як їх намалював художник (с. 43, підручник Л. М. Любарська, М. І. Резниченко, 1 клас).

   -А тепер намалюйте овочі фарбами одразу пензлем або пальцем.

   6..Практична діяльність учнів.

   III. Підсумок уроку.

   1. <span times="" new="" roman'"="">Перегляд і аналіз дитячих малюнків.
   2. <span times="" new="" roman'"="">Демонстрування дитячих робіт